Де-юре Білорусь не знаходиться у стані війни з Україною. Уряд Білорусі не оголошував, як Кремль, “проведення спеціальної воєнної операції” та не вводив свої війська на територію України. Але Білорусь, як і Росія, є повноцінним учасником цієї війни, про що свідчать незаперечні факти.
Редакція ВКУ в своїх аналітичних матеріалах, які широко цитуються як на Заході, так і в країнах-агресорах, використовує щодо РФ та РБ актуальні правила української граматики з написанням назв країн строчними літерами для того, щоб ці матеріали могли бути цитовані в іноземних виданнях та впливали на суспільну думку.
Інфраструктура Білорусі як інструмент агресії проти України
Історія базування військовослужбовців Збройних Сил Російської Федерації (далі – РФ) на території Республіки Білорусь (далі – РБ) бере свій початок 6 січня 1995 року, з моменту підписання міжурядових домовленостей між цими країнами.
Відповідно до згаданого документу на території РБ було розміщено 43 зональний вузол зв’язку ВМФ Росії (район ВІЛЕЙКА, Мінська область, близько 250 осіб), 474 окремий радіотехнічний вузол системи попередження про ракетний напад ПКС Росії (район ГАНЦЕВИЧІ, Брестська область, близько 1200 осіб, функціонує з 2003 року) та 4 російських винищувачі Су-27СМ (аеродром БАРАНОВИЧІ, Брестська область, заступили на бойове чергування 10 грудня 2013 року).
До 2013 року цим і обмежувалася військова присутність РФ на території РБ. Починаючи з військових навчань “Запад-2013”, військовослужбовці Збройних Сил РФ почали активно відвідувати територію РБ в рамках участі у спільних заходах бойової підготовки.
З липня 2021 року Росія почала масштабне перекидання своїх підрозділів на територію Білорусі для участі у стратегічних навчаннях “Запад-2021”, що проводилися в період з 10 по 15 вересня 2021 року. В рамках цих заходів РФ офіційно залучила більше 2500 військовослужбовців з технікою, більша частина з яких після завершення навчань не повернулася до пунктів постійної дислокації, а залишилася на території РБ. Подібна ситуація вже мала місце після навчань “Запад-2017”
За даними НАТО на початку 2022 року для участі у спільних військових навчаннях “Союзная решимость-2022” на територію Білорусі вже було перекинуто 30 тисяч військовослужбовців Збройних Сил РФ, ОТРК “Искандер”, ЗРК С-400 “Триумф”, винищувачі Су-35.
24 лютого 2022 року угруповання російських військ що формувалося протягом кінця 2021 – початку 2022 рр. розпочало вторгнення на територію північних областей України з боку Білорусі. В ході повномасштабного наступу цілковитий доступ до логістичної та медичної інфраструктури РБ відіграв визначну роль в окупації підрозділами Збройних Сил РФ значної частини Київської та Чернігівської областей та суттєво розширив можливості нанесення ракетно-бомбових ударів по території України. У перші часи повномасштабної війни противником була проведена повітряна наступальна операція, яка полягала в нанесенні ракетно-бомбових ударів по військових та стратегічних об’єктах України. Основним інструментом її проведення для підрозділів ПКС РФ стали аеродроми РБ. Вильоти літаків та вертольотів РФ здійснювалися з авіаційних баз Збройних Сил РБ в районах міст Ліда, Барановичі та Лунинець.
Разом з авіаційною складовою 24 лютого 2022 року війська РФ з території Білорусі виконали десятки пусків балістичних ракет з вищезгаданих ОТРК “Искандер” по військових та стратегічних об’єктах України. Дальність ураження – до 500 км. Більша частина пусків з території Білорусі фіксувалася з районів міст Лунинець, Калинковичі, Мозир, Хойники.
Після завершення повітряної наступальної операції та переходу до наземної фази Росія продовжила обстрілювати Україну за допомогою ОТРК з метою підтримки наступальних дій свого угруповання військ.
Найбільша інтенсивність пусків таких ракет фіксувалася з початку повномасштабного вторгнення РФ до витіснення підрозділів російської армії з території Київської (2 квітня), Чернігівської (8 квітня) та Сумської областей (8 квітня).
З першої половини квітня 2022 року з нарощуванням зусиль противника на південно-східних напрямках інтенсивність застосування ОТРК почала падати. Останній ідентифікований випадок застосування Збройними Силами РФ ОТРК з території РБ (на момент публікації – ред.) датується 25 серпня 2022 року.
Після того як противник у результаті проведення повітряної наступальної операції створив на його погляд сприятливі умови для застосування сухопутної компоненти, з території Росії та Білорусі висунулися колони з технікою та особовим складом підрозділів Сухопутних Військ, Повітряно-десантних військ, Сил спеціальних операцій та Федеральної служби військ національної гвардії РФ.
З території Білорусі в Україну вторглися тактичні групи зі складу 1 танкової армії (ОДИНЦОВО, Московська область), 2 гвардійської загальновійськової армії (САМАРА), 90 гвардійської танкової дивізії (ЧЕБАРКУЛЬ, Свердловської області), 35 окремої гвардійської мотострілецької бригади (АЛЕЙСЬК, Алтайський край), 36 окремої гвардійської мотострілецької бригади (БОРЗЯ, Забайкальський край), 55 окремої мотострілецької бригади (КИЗИЛ, Республіка Тува), 64 окремої гвардійської мотострілецької бригади (КНЯЗЄ-ВОЛКОНСЬКЕ, Хабаровський край), 74 окремої гвардійської мотострілецької бригади (ЮРГА, Кемеровська область), 5 окремої гвардійської танкової бригади (УЛАН-УДЕ, Бурятія), 37 окремої гвардійської мотострілецької бригади (КЯХТА, Бурятія), 104 гвардійський десантно-штурмовий полк 76 гвардійської десантно-штурмової дивізії (ЧЕРЬОХА, Псковська область), 98 гвардійської повітрянодесантної дивізії (ІВАНОВО, Костромська область), 106 гвардійської повітрянодесантної дивізії (ТУЛА), 155 окремої гвардійської бригади морської піхоти (ВЛАДИВОСТОК, Приморський край), 45 окремої гвардійської бригади спеціального призначення (КУБИНКА, Московська область), 14 окремої бригади спеціального призначення головного розвідувального управління гш зс рф (ХАБАРОВСЬК), ОМОН.
24 лютого 2022 року в межах Київської та Чернігівської областей ворог перейшов в наступ на таких напрямках:
ПРИП’ЯТЬ – ЧОРНОБИЛЬ;
КИРОВ (рб) – ЛУГОВИКИ;
НОВА ГУТА (рб) – РЕПКИ.
Загальне угруповання противника довкола Києва та Чернігова станом на середину березня 2022 року складало до 50 тисяч осіб, з них близько 30 тисяч були введені з території РБ.
Таким чином, використання інфраструктури РБ дозволило російським військам:
1. Зменшити час підльоту літаків до цілей в західних і центральних регіонах України без необхідності проходження ешелонованої системи ППО, яка була розгорнута вздовж спільної ділянки державного кордону України з РФ;
2. Використовувати ОТРК для завдання ударів по військових і стратегічних об’єктах в західних, центральних і північних областях України. Варто зауважити, що такі дії неможливі з території Росії;
3. Забезпечити наземне вторгнення на територію Київської, Чернігівської та Сумської областей, що призвело до взяття під контроль Чорнобильської АЕС, окупації ряду населених пунктів вищезгаданих областей, а також спроби оточення та захоплення Києва.
Ресурси та військовий потенціал Білорусі як інструмент агресії проти України
Не зважаючи на те, що російські війська були витіснені з північних територій України, уряд Олександра Лукашенка не припинив надавати інфраструктуру Білорусі для воєнних цілей РФ. Наразі на авіабазі в районі міста Мачулищі перебуває до 3 одиниць літаків МіГ-31К, які були перебазовані з аеродрому Ахтубінськ (РФ) у жовтні 2022 року. На сьогоднішній день – це єдиний відомий повітряний засіб, що може виконувати пуски гіперзвукової ракети Х-47М2 “Кинжал”, проти якої Війська ППО Збройних Сил України ще не виробили ефективного алгоритму боротьби з огляду на незначну кількість пусків. Також на території Білорусі продовжує перебувати особовий склад підрозділів Збройних Сил РФ, кількість якого постійно зростає.
В умовах періодичних заяв офіційних представників Росії про можливість застосування ядерного озброєння, а також контрзаходів, які у зв’язку з цим приймає колективний Захід (обговорення можливості розміщення американської ядерної зброї в Польщі, прискорення розгортання тактичних ядерних бомб В61-12 на декількох базах НАТО), не виключається можливість розміщення на території Білорусі ядерного озброєння РФ. Варто згадати, що за часів Радянського Союзу, на території РБ перебували підрозділи ракетних військ стратегічного призначення (далі – РВСП).
Після проголошення незалежності РБ, вона, як і Україна, деякий час мала статус ядерної держави. На момент розпаду СРСР в РБ на озброєнні перебувала 81 пускова установка рухомого грунтового ракетного комплексу стратегічного призначення РС-12М. Однак до 1987 року на території тодішньої БРСР бойове чергування несли два ракетних комплекси шахтного базування для стратегічних ракет Р-12У та Р-14У.
Р-12У район базування ПОСТАВИ, Вітебська область, 4 ангари та 4 стартових столи, шахти нині затоплені природним чином у зв’язку з невикористанням об’єкту.
Р-14У з районом базування СЛАБСНИ, Гродненська область, 3 ангари, 3 стартових столи, шахти не затоплені.
Військові містечка поряд з шахтами перебувають у занедбаному стані, більшість металевих елементів викрадена, приміщення потребують капітального ремонту або повного відновлення. Військові містечка підрозділів РВСП мають аналогічний стан. Доцільно зауважити, що всі колишні підрозділи РВСП РБ були розташовані вздовж кордону Білорусі з Республікою Польща та Литовською Республікою.
Наприкінці 2021 року Олександр Лукашенко, у відповідь на тиск колективного Заходу, заявив, що всі крім одного наземного пускового майданчика для міжконтинентальних балістичних ракет збережені та готові до використання. Тому, не зважаючи на те, що Білорусь є членом Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (з липня 1993 року), слова Лукашенка можуть свідчити про готовність знехтувати раніше взятими на себе міжнародними зобов’язаннями.
Окрім потенційної ядерної загрози та постійного переміщення російського військового майна на територію Білорусі, з арсеналів та баз резервів останньої вивозяться боєприпаси та техніка для підтримки спроможностей підрозділів Збройних Сил РФ вести бойові дії у південних та східних регіонах України. Наприклад, станом на початок листопада 2022 року з 25 арсеналу зберігання ракет і боєприпасів (НОВОКОЛОСОВО, Мінська область), 43 арсеналу зберігання ракет і боєприпасів (ДУБЕЦЬКЕ, Гомельська область), 46 арсеналу зберігання ракет і боєприпасів (БРОННА ГОРА, Брестська область) вивезено понад 65 тис. тонн боєприпасів; з 1868 бази артилерійського озброєння (ГОМЕЛЬ) – САУ “Акація”, самохідні міномети 2С9 “Нона-С, буксовані гаубиці Д-20, Д-30 тощо; з 969 бази резерва танків (УРІЧЧЯ, Мінська область) – понад 100 одиниць танків Т-72А; з 288 бази резерву автомобільної техніки (СТАРІ ДОРОГИ, Мінська область) – десятки КАМАЗів та Уралів.
Такі заходи проводяться для зменшення логістичного плеча по підвозу боєприпасів з віддалених від театру воєнних дій регіонів РФ в періоди їх гострої необхідності, що пов’язана з високою інтенсивністю бойових дій.
Також актуальною є проблема можливого залучення підрозділів Збройних Сил РБ для проведення повторного наступу на північні області України. До прикладу, у Білорусі нещодавно було проведено ротацію підрозділів, які займаються прикриттям кордону з Україною. Тактичні групи мотострілецьких підрозділів замінено на тактичні групи підрозділів спеціального призначення, які потенційно можуть стати першим ешелоном наступального угруповання.
Отже, не зважаючи на провал планів Росії захопити Київ та закріпитися у Київській, Чернігівській та Сумській областях, Білорусь продовжує надавати свою інфраструктуру для ведення агресії проти України.
Перш за все, це отримало вияв у передислокації з росії літаків МіГ-31К – носіїв гіперзвукових ракет Х-47М2 “Кинжал”. По-друге, Білорусь продовжує акцентувати увагу на можливості розміщення на своїй території російського ядерного озброєння. По-третє, Білорусь фактично надала Росії повний доступ до своїх арсеналів та баз резервів, скоротивши для останньої логістичне плече та забезпечивши її підрозділи у східних та південних областях України боєприпасами та технікою. По-четверте, для Росії залишається відкритою опція прямого залучення білоруських військовослужбовців для ведення бойових дій проти України.
Фактично Білорусь є таким же агресором як і Росія. Уряд цієї країни не лише надав власну територію та відповідну інфраструктуру для проведення широкомасштабної агресії проти України, а і здійснює її часткове ресурсне забезпечення. Таким чином Білорусь продовжує залишатися важливим ресурсом для Росії у її прагненні подальшої ескалації агресії проти України та ситуації в Центральній Європі загалом.
Алекс Мур, спеціально для Військовий кур’єр України