В умовах повномасштабної війни України проти Російської Федерації як ніколи набуло актуальності питання автоматизації управління військами. Що це таке? Для чого воно потрібно? Яка ситуація з нею в Україні?
Для чого потрібна автоматизована система управління військами?
Збройні сили, як і будь-який інший державний інститут, постійно вдосконалюються, еволюціонують та ускладнюються. З’являється нове озброєння, формуються нові підрозділи, виокремлюються нові задачі, змінюються методи та концепції ведення війни. Нині для успішного здійснення управління військами (особливо в умовах ведення бойових дій) важливе значення має швидкість отримання, обробки і перетворення, передачі та використання інформації, а також спосіб її зберігання.
На сьогоднішній день найбільш ефективно та оптимально організувати вище окреслені процеси можуть саме АСУ. Чому?
Наприклад, ви – командувач оперативного командування. Вам потрібно віддати наказ про переміщення декількох підпорядкованих підрозділів. Для цього потрібно досить багато даних – починаючи від розвідувальних, закінчуючи медичними і т. д. Спочатку на ваших підлеглих-начальників визначених служб прийде досить багато паперових звітів, які будуть вручну (!) зведені в один об’ємний документ для вас, і на основі якого ви прийматимете рішення. Досить довгий та громіздкий механізм. Тоді як АСУВ з відповідними підсистемами дозволить вам системно оцінити ситуацію тут і зараз – потрібні дані передаватимуться оперативно за допомогою АСУ бригадного та батальйонного рівня.
І таких прикладів можна навести багато – підготовка карти командира певного підрозділу, моделювання бою, наведення вогню артилерії, передача інформації про цілі для військ ППО, відстеження руху танків і броньованих бойових машин, налагодження миттєвої взаємодії між сухопутними військами та повітряними силами тощо.
Автоматизація управління військами нівелює бюрократію з тонами паперової роботи та вивільняє часовий ресурс на підготовку та прийняття додаткових рішень, дозволяє ретельніше виважити їх. Це особливо важливо в умовах ведення бойових дій за ситуації обмежених матеріальних та людських ресурсів, коли на одну одиницю бронетехніки та на один снаряд супротивник може виставити десять.
Tank Command Control Communication and Information System турецької системи BATUR
Крім цього автоматизація управління військами покликана мінімізувати людський фактор у контексті прорахунків та помилок. Як можна зрозуміти, без АСУ військові змушені збирати, обробляти та перетворювати, передавати дані вручну. На кожному з цих етапів, відповідно, присутній суб’єктивізм, що може призвести до відкидання суттєвої інформації і надання пріоритетного значення несуттєвій. У свою чергу це створює цілком конкретні ризики під час проведення операцій – як втрати у техніці, так і у живій силі, не говорячи про погіршення тактичної, оперативної чи стратегічної обстановки.
Тому питання автоматизації управління військами – це вихід збройних сил на новий рівень спроможностей.
Що таке автоматизована система управління військами?
Автоматизована система управління військами (далі – АСУВ) – це взаємопов’язана сукупність засобів отримання та обробки інформації, передачі даних та зв’язку, яка забезпечує процеси збору, аналізу й оцінки обстановки, прийняття рішень, планування, доведення цих рішень до військ (сил) та контроль за ходом їх виконання шляхом зменшення безпосереднього втручання людини у відповідні процеси.
В основі цілісної та повноцінної АСУВ мають лежати наступні елементи:
1. Управління і контроль;
2. Комунікації (зв’язок);
3. Інформаційні технології (комп’ютери, устаткування тощо);
4. Розвідка;
5. Спостереження (негласне);
6. Рекогностування
Не менш важливо розуміти, що будь-яка АСУВ – це не одна система, а збірний конгломерат, який може включати в себе декілька десятків автоматизованих систем різного рівня та призначення в якості окремих компонентів (підсистем). Наприклад, автоматизована система управління (далі – АСУ) артилерією, АСУ авіацією та ППО, АСУ стратегічного рівня, АСУ оперативно-тактичного рівня, АСУ документообігом тощо. Тому вище окреслений список стосується тих компонентів цілісної АСУВ, які виконують функцію її ядра. Наприклад, для АСУ артилерією додається такий елемент як виявлення цілі.
Умовно розвиток концепції АСУВ та технологічних спроможностей її побудови можна поділити на наступні етапи:
1. 60-80-ті роки ХХ століття: розробка і запровадження у військах комп’ютерних мереж у вигляді бортових обчислювальних комплексів (повітряні сили, підводні сили, ракетні війська, радіотехнічні війська); застосування методу моделювання у плануванні операцій; виникнення перших військових АСУ у США, в тому числі глобального характеру (Worldwide Military Command and Control System – 1962 рік);
2. 80-90-ті роки ХХ століття: вдосконалення концепції автоматизації у зв’язку з технологічним прогресом, поява перших АСУ тактичного рівня (АСУ боєм “Маневр” в СРСР – 1983 рік, Battlefield Management System у США – 1986-1987 роки), початок роботи над інтеграцією окремих АСУ в цілісні АСУВ (Joint Operations Tactical System у США – 1992 рік, Army Tactical Command and Control System у США – старт розробки в 1987 році);
3. З 90-х років ХХ століття по нинішній час: створення єдиного контуру управління всіма без винятку військами – виникнення АСУВ в нинішньому розумінні, як конгломерату різних автоматизованих систем управління (Global Command and Control System у США – 1996 рік, Joint Consultation, Command and Control Information Exchange Data Model в НАТО – 2007 рік)
Отже, розробка і розвиток АСУВ не лише на Заході, а й у СРСР має досить значну історію. Однак доцільно розуміти, для чого уряди багатьох країн світу вкладають значні кошти (у 2022 році ринок АСУ становить $33 млрд, а за прогнозами в 2027 році він сягне $44,9 млрд) щоб запровадити автоматизоване управління військами.
Що ж з автоматизацією управління військ в Україні?
На сьогоднішній день у Збройних Силах України використовується декілька абсолютно різних АСУ – “Дзвін” (управління та контроль стратегічного рівня), “Дельта” – (спостереження та рекогностування), “Ореанда ПС” (авіація та ППО), “Віраж-планшет” (відстеження повітряного простору), “Кропива” (управління тактичного рівня), “Гермес-С2” (управління тактичного рівня) та ряд інших перспективних розробок. Однак на сьогоднішній день на озброєння прийнята лише АСУ “Ореанда ПС”, інші використовуються або в якості експерименту, або в якості волонтерської допомоги. Тобто, на папері Збройні Сили України у контексті автоматизації управління військами перебувають у ХХ столітті.
По факту маємо іншу ситуацію – АСУ є у Збройних Силах України, вони успішно застосовуються під час ведення бойових дій. Однак, по-перше, їх досить мало і їхній вплив та значення мають фрагментарний характер. По-друге, відсутня система-ядро по прикладу тих, які є у США, країнах НАТО, Швейцарії, Ізраїлі, Туреччині. І це є основною перепоною на шляху розбудови Єдиної АСУ Збройними Силами України, потреба в якій назріла ще в 2014 році і, особливо, зараз, в умовах широкомасштабного вторгнення Російської Федерації, коли інформація має отримуватися, оброблятися, перетворюватися і передаватися від сотень підрозділів до вищих штабів і навпаки в найкоротший час.
Варто зауважити, що Збройні Сили Російської Федерації мають на озброєнні АСУ “Акация-М” (тактичний рівень), АСУ “Андромеда-Д” (повітрянодесантні війська) та ряд перспективних розробок у напрямку формування єдиного контуру тактичного рівня. Збройні Сили Республіки Білорусь, у свою чергу, використовують АСУ “Альянс” (управління та контроль, претендує на статус системи-ядра).
Тому питання впровадження системи-ядра, навколо якої можна згрупувати діючі та перспективні АСУ в якості підсистем, є питанням збільшення спроможностей Збройних Сил України ефективніше знищувати ресурсно переважаючого ворога. Враховуючи специфіку ситуації з автоматизацією управління військ в Україні, для формування Єдиної АСУ, така система-ядро повинна володіти наступними найбільш загальними характеристиками:
1. Включати в себе такі елементи як управління і контроль, комунікації (зв’язок), інформаційні технології (комп’ютери, устаткування тощо), розвідку, спостереження (негласне), рекогностування (C6ISR – скорочення, що використовується у США);
2. Мати здатність інтегрувати в себе та ефективно й оптимально взаємодіяти з іншими АСУ, що виконуватимуть роль підсистем;
3. Безперебійно виконувати свої функції навіть в умовах ведення бойових дій;
4. Мати сертифіковані комплексні системи захисту інформації та відповідати законодавству України у сфері охорони державної таємниці;
5. Бути зручною для серійного виробництва, достатнього для забезпечення потреб ЗСУ в оптимальний час;
6. Бути сумісною з АСУВ країн НАТО для обміну інформацією.
На сьогоднішній день таким вимогам відповідає АСУ “Дзвін”, яка вже використовується як експериментальна розробка Збройними Силами України і зарекомендувала себе під час бригадних навчань ОК “Північ” у лютому 2020 року, про що засвідчили командувач Сухопутними військами Збройних Сил України генерал-лейтенант (нині генерал-полковник) Олександр Сирський та командувач ОК “Північ” генерал-майор (нині генерал, Головнокомандувач Збройних Сил України) Валерій Залужний.
Автоматизація управління військами – це закономірний і довгий процес, зумовлений технологічним поступом у світі. Отримавши початок в 60-х роках ХХ століття, він триває й нині. Розвинуті країни вже прийшли до формування повноцінних АСУВ, де людський фактор мінімізований до можливих рамок. На цей шлях стала і Україна. Однак вона зупинилася на найголовнішому етапі даного процесу – впровадженні системи-ядра, яка дозволить розбудувати Єдину АСУ ЗСУ і в рази підвищить боєздатність нашої армії. В умовах повномасштабної агресії Російської Федерації та Білорусі проти України питання автоматизації управління військ є питанням досягнення переваги над ворогом ще в одній, вкрай важливій галузі. На сьогоднішній день створено всі умови для продовження даного процесу. Залишилася лише політична воля, яка має оминути всі чвари навколо даного питання (які, цілком можливо, інспіруються та підігріваються супротивником), та прийняти рішення від якого залежатиме подальша трансформація Збройних Сил України.
Данило Древницький, спеціально для Військовий кур’єр України