Сумнозвісна компанія “Українські вертольоти” знову в скандалі. У грудні ми вже писали про це підприємство. “Українські вертольоти” – компанія, яка вже майже 20 років, з 2003 року, не повертає військовим гелікоптери, які взяла у них в оренді.
Військовий Кур’єр вже писав про цю ситуацію. Все мало закінчитися 31 грудня 2021 році, саме такий був термін контракту, продовжувати який військові аж ніяк не збиралися. Але, як виявилося, віддавати гвинтокрили компанія по-хорошому не бажає.
Але як можна обійти контракт? Логічне питання, яке, мабуть, першим і спадає на думку. Насправді, контракт дійсно важко не брати до уваги. Термін сплив – гвинтокрили мають повернутися. Так має бути, але “Українські вертольоти” від своїх прибутків відмовлятися, схоже, не збираються і байдуже на ту війну в Україні…
В наше розпорядження потрапив документ, який доводить – підприємство грати чесно не збирається. Це звернення “Авіакомпанії “Українські вертольоти” до Міністра оборони України Олексія Резнікова та Командувача Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковника Олександра Сирського. І починається воно зі слів:
“Дозвольте висловити ширу повагу та звернутися до Вас з питанням, що на наш погляд є вкрай важливим для Збройних Сил України”.
Дійсно, питання для ЗСУ важливе, але від компанії таке чути лицемірно, хоча б тому, що повертати гелікоптери вони поки не збираються.
У своєму листі вони просять повернути 82 авіаційні агрегати до гелікоптерів, які передали Командуванню Сухопутних військ у 2018-2019 роках. Нібито без них вони не можуть віддати повітряні судна. Підстава для такої вимоги дуже цікава. Нібито віддавали вони в армію “металобрухт”, який не можна використовувати, бо в цих комплектуючих вийшов термін експлуатації, але після цього “раптово” виявилося, що пристроям продовжили строк дії. На цьому простому принципі “Усе що схоже на моє – воно моє” намагаються хитрі приватники виставити матеріальну претензію до війська, що воює. Принаймні, так пише в листі до міністра генеральний директор “Українських вертольотів” Володимир Ткаченко:
“У вересні 2021 року Авіакомпанія для з’ясування ресурсних показників, що діють у Збройних Силах України направила запит до Командування Повітряних Сил ЗСУ. У наданих документах зазначено, що відповідно до вказівки головного інженера Повітряних Сил ЗС України №1236 від 01.06.2016 вказаним агрегатам було продовжено строки експлуатації в державній авіації. Зокрема, гідропідсилювачам з 30 до 40 років, компресорам та генераторам з 25 до 35 років, втулці несучого гвинта з 3000 годин до 4500 годин. Тобто, передані Авіакомпанією у 2018-2019 роках агрегати мають достатній запас ресурсу для можливості їх експлуатації у державній авіації. Проте, інформація про продовження ресурсу агрегатам була прихована від Авіакомпанії під час їх передачі до військових частин”.
У нас виникає одразу кілька питань. По-перше, якщо рішення було ухвалене у 2016 році, то чому у 18-19 роках компанія цього не перевірила? Що означає “приховали”? По-друге, чому згадали лише у 2021 році, коли строк оренди спливав, а не одразу після передачі майна? По-третє , яким чином комплектуючі від військових гвинтокрилів взагалі потрапили у власність приватної компанії, яка не має жодної крилатої машини у власності? У нас є припущення чому про все згадали лише зараз.
Служителі Феміди вирішать.. а ще затягнуть передачу повітряних суден до ЗСУ
Щоб повернути пристрої, нібито, забрані незаконно, компанія подала до суду – і саме тут криються відповіді на всі питання. Уявіть якби керівництво “Українських вертольотів” отримало інформацію про те що їх металобрухт раптово став цінним майном ще у 2019 році і тоді подало до суду?
За рік-два служителі Феміди б справу закрили і яке б не було рішення, гелікоптери довелося б повертати після закінчення оренди. Ну а тепер, коли до суду подали лише у листопаді 2021 року і справа розглядатимуть досить тривалий час, гвинтокрили можна не віддавати і продовжувати заробляти гроші. Час вимовляти: “Шалость удалась”.
“23.11.2021Справа № 910/18699/21 […]
Позивач подав на розгляд Господарського суду міста Києва позовну заяву до відповідача з вимогою про зобов`язання передати майно вартістю 1 182 767,47 грн.”
Суд вже два місяці не може перейти навіть до підготовчого засідання. Воно відбудеться лише 8 лютого. І це, ще раз, лише підготовче засідання.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/102549994
Звичайно ж, поки йде суд повертати гелікоптери ніхто не буде, а слухання можуть тривати і кілька років. За цей час компанія, ймовірно, продовжуватиме заробляти непогані гроші, адже “чому ж добру пропадати?”. І питання вже навіть не про повернення гвинтокрилів через форс-мажор, який був прописаний в контракті, але проігнорований у 2014 році. Питання вже в простій повазі.
Адже легко написати листа міністру “із усією повагою”, важче ставитися так. Особливо, коли поваги до Збройних Сил у “Українських вертольотах” немає ні на йоту. Так чи варто з ними зв’язуватися коли-небудь іншим державним і приватним установам?! Питання, як на нас, риторичне…
Єва Шуть, спеціально для “Військовий Кур’єр України”