Парламентська асамблея НАТО визнала злочини російської федерації проти України геноцидом. Це рішення, яке може стати одним із політичних прецедентів притягнення росії до міжнародної кримінальної відповідальності. Однак для росії нинішня агресія проти України є не першим прикладом здійснення геноциду. Що таке геноцид? За що москва має понести покарання? Про це читайте в матеріалі “Військового Кур’єра”.
Читати далі: Як росіяни здійснювали геноцид інших народів: коротка історіяЩо таке геноцид і які його ознаки
Слово “геноцид” складається з грецького “γένος” (рід, плем’я) та латинського суфіксу -caedo “акт вбивства”. Вперше наукове визначення даного явище, як і саме поняття “геноцид”, дав польський та американський дослідник єврейського походження Рафал Лемкін у 1944 році.
На міжнародно-правовому рівні дане питання регулюється Конвенцією про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Даний документ був підписаний 9 грудня 1948 року, а набрав чинності лише 12 січня 1951 року. Його ключовим автором став вже вище згаданий Рафал Лемкін.
Згідно Конвенції, під геноцидом розуміються наступні дії, чинені з наміром знищити, цілком чи частково, яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
a) убивство членів такої групи;
b) заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу членам такої групи; c) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне знищення її;
d) міри, розраховані на запобігання дітородіння в середовищі такої групи;
e) насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу.
Отже, для здійснення геноциду суб’єкт має національно, етнічно, расово чи релігійно відрізнятися від об’єкта геноциду. Дії росіян проти українців здійснюються на підставі етнічної та національної окремішності і, щонайменше, підпадають під пункти а) та е). Власне за насильницьку передачу дітей з однієї людської групи в іншу Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт російського президента володимира путіна і так званої уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової.
Окрім вище наведених і зафіксованих у міжнародному праві ознак геноциду існує ще одна – політична. Йдеться про те, що суб’єкт і об’єкт геноциду можуть представляти різні класові/соціальні групи. Відповідно, винищення одними інших в такому випадку відбуватиметься на підставі різниці в політичних поглядах. Варто зауважити, що таке формулювання існувало в першому проєкті резолюції Генеральної Асамблеї ООН №96(1) від 11.12.1946 року. Однак срср всіма силами блокував прийняття такого тексту. Оскільки всі масштабні репресії в цій країні підпадали б під визначення геноциду. Проте навіть без класової/соціальної ознаки радянський союз заплямував себе масовим винищенням неросіян
Які геноциди здійснив радянський союз
Геноцид фінів-інгерманландців 1929-1938 років – декілька десятків тисяч загиблих з понад 60 тис. депортованих.
Депортації китайців 1926-1937-х років та розстріли китайців у 1938 році – відомо про переселення понад 12 тис. китайців та розстріл 3932 осіб.
Голодомор 1932-1933 років – від 2,6 до 5 млн загиблих українців в результаті штучного голоду, створеного радянською владою.
Польська операція НКВС 1937-1938 років – розстріляно понад 111 тис. поляків.
Грецька операція НКВС 1937-1938 років – від 15 до 50 тис. загиблих греків з понад 213 тис. греків.
Депортація корейців 1937 року – від 16,5 до 50 тис. загиблих зі 172 тис. депортованих.
Депортація кольських норвежців 1940-1942 років – даний субетнос на сьогоднішній день практично зник на території російської федерації.
Депортація карачаївців 1943 року – від 13,1 до 19 тис. загиблих із 70 тис. депортованих.
Депортація калмиків 1943 року – 16 тис. загиблих з 93 тис. депортованих.
Депортація балкарців 1944 року – з 7,6 тис. загиблих з 37 тис. депортованих.
Депортація кримських татар 1944 року – від 34 до 45 тис. загиблих зі 191 тис. депортованих.
Депортація чеченців та інгушів 1944 року – 100 тис. загиблих чеченів та 23 тис. загиблих інгушів із 500 тис. депортованих.
Депортація турків-месхетинців 1944 року – від 12,5 до 50 тис. загиблих з 94 тис. депортованих.
Депортації понтійських греків 1942, 1944 та 1949 року – близько 30 тис. загиблих із 63 тис. депортованих.
Депортації естонців 1940-50-х років – з понад 20 тис. депортованих естонців більшість не повернулася додому. Точна кількість жертв невідома.
Депортації латишів 1940-50-х років – понад 10 тис. загиблих з понад 60 тис. депортованих.
Депортації литовців 1940-50-х років – 30 тис. загиблих зі 130 тис. депортованих.
Депортації німців Надволжя 1941 року – 446 тис. надволзьких німців були депортовані з місця проживання. Точна кількість загиблих невідома.
Депортація закарпатських німців та угорців 1944-1945 років – 9 тис. загиблих з 45 тис. депортованих угорців та 2 тис. загиблих з 10 тис. депортованих німців. Закарпатські німці практично зникли як субетнос із Закарпаття.
Це далеко не весь перелік геноцидів, проведених срср. Можна згадати й депортацію кримських ромів, насильницькі переселення румунів, болгар, азербайджанців, курдів, вірмен. Однак багато з цих сторінок кривавої історії срср досі втаємничені.
Переслідування нинішньої росії за злочини проти українців у ході широкомасштабної агресії – це той механізм, який дозволить актуалізувати питання відповідальності москви за масові вбивства неросіян у ХХ столітті. Цілком імовірно, що безкарність срср за численні геноциди призвела і до геноцидів у Камбоджі, Руанді та Боснії, і до нинішніх злочинів російської федерації. Саме тому росія має отримати справедливе і жорстоке покарання, яке має продемонструвати всьому світові, що геноцидам не місце в майбутньому людства.