Перемога партії Роберта Фіцо на виборах до парламенту Словаччини минулого року схвилювала багатьох як в Європі, так і в Україні. Воно й не дивно: передвиборча кампанія Фіцо не просто будувалася на проросійській риториці, вона іноді повністю повторювала наративи російської пропаганди про нацистів в українській владі та необхідність захисту російськомовного населення. Також словацький лідер називав Україну «найбільш корумпованою країною у світі».
Проте, відданість Фіцо «руському міру» виявилася занадто перебільшеною. Новий прем’єр Словаччини підтримує росію лише на словах. А ось реальні справи кажуть про те, що Фіцо, на відміну від свого угорського колеги Віктора Орбана (хоча угорська принциповість теж під питанням), слухняно дотримується проукраїнської політики Брюсселя. І за декілька місяців на чолі уряду країни жодного разу на завадив Україні у її просуванні до Європи.
Єдина передвиборча обіцянка, якої дотримався Фіцо, — це припинення військової допомоги Києву. Проте й у цьому випадку є нюанси. До зміни уряду Словаччина дійсно передавала Україні серйозну техніку. Таку, як зенітно-ракетний комплекс С-300 та винищувачі МиГ-29. Однак, за даними експертів, країна не має великих запасів зброї та військової техніки. І фактично вже віддала Україні все, що могла. Тож відмова від допомоги — це скоріше вже констатація факту, ніж скасування планів на майбутнє.
До того ж, вже після виборів Фіцо заявив, що не буде забороняти партнерські стосунки з Україною приватним компаніям словацького ВПК. Залишився недоторканим й транзит військової допомоги територією країни.
Фіцо боїться сваритися з Брюсселем
Але, мабуть, найбільш показовими є взаємовідносини Фіцо з Брюсселем. Під час парламентських перегонів у Словаччині лунали заклики, послабити політичну та економічну залежність від Європи. Деякі політики навіть закликали, попрощатися із НАТО. Проте, подібні популістські заклики Фіцо підтримати не наважився. Після своєї перемоги він заявив, що Словаччина збереже свою зовнішньополітичну орієнтацію.
«Ми хочемо залишатися членом міжнародних організацій, таких як НАТО та ЄС», – так наприкінці жовтня відреагував Фіцо на заклики ультраправої словацької партії «Республіка», оголосити референдум про вихід країни із НАТО.
Надалі своє бажання залишитися «членом міжнародних організацій» Фіцо неодноразово підтверджував. Вперше така нагода йому випала наприкінці жовтня, коли він в статусі нового прем’єра Словаччини відвідав саміт ЄС, який було присвячено у тому числі війні росії проти України.
Вже на цій зустрічі в Брюсселі новий глава словацького уряду говорив про постачання зброї в Україну трохи інакше, ніж під час своєї виборчої кампанії. Він не виступив проти спільних європейських поставок через територію Словаччини чи навіть проти виконання замовлень на зброю словацькою промисловістю. Таку позицію нового уряду підтвердив і новопризначений голова словацького парламенту та очільник коаліційної партії «Глас» Петер Пеллегріні. Того ж дня він заявив, що замовлення словацьких збройових заводів повинні виконуватися й надалі, бо це підтримує національну промисловість.
Показова позиція Фіцо й щодо 12 пакету санкцій проти росії. Він неодноразово демонстративно заявляв про те, що є противником введення економічних обмежень для Москви. Однак, на тому ж саміті риторика очільника словацького уряду змінилася. Він заявив, що «не збирається руйнувати європейську єдність».
Пізніше ЄС без будь-яких проблем запровадив чергові санкції проти росії. На заваді цьому не стали ані Угорщина, ані Словаччина. Фіцо ж взагалі заявив, що ніколи не був проти санкцій.
«Я не казав, що буду проти будь-яких санкцій, а лише проти тих, які завдадуть шкоди Європейському Союзу та Словаччині», — виправдовувався прем’єр Словаччини.
Після завершення засідання Європейської ради Фіцо також заявив, що Словаччина готова приєднатися до цивільної та гуманітарної допомоги ЄС для України й погодитися на збільшення членського внеску.
Не блокував Фіцо, на відміну від Орбана, й фінансову допомогу Києву у розмірі 50 млрд євро та рішення про початок перемовин щодо вступу України до ЄС. Попри свої попередні заяви про те, що «Україна — найкорумпованіша країна у світі». Не було помітно опору Словаччини й під час першого засідання Ради Україна-НАТО. Кожного разу Братислава чітко слідувала політиці Брюсселя.
Чому Фіцо — це не Орбан
Перемога Фіцо багатьох налякала через побоювання, що ЄС отримав ще одного Орбана. І таке напруження політична єдність Європи може вже не витримати. Потенційний альянс між словацьким та угорським прем’єрами дійсно здавався цілком логічним. Обидва мають багато спільних ідеологічних рис — відкрита проросійська позиція та деструктивна критика України.
До того ж, Фіцо неодноразово демонстрував своє захоплення Орбаном як «політиком, що захищає інтереси своєї країни». Не приховував своїх симпатій до Фіцо й Орбан. Останній привітав свого колегу з перемогою словами: «Вгадайте, хто повернувся!».
Однак, зараз вже можна стверджувати, що взаємне захоплення не перетворилося на політичний альянс. Переважно через те, що становище Фіцо, як в ЄС, так і у власній країні, не таке міцне, як в Орбана.
Залежність Словаччини від грошей ЄС означає, що вона не може дозволити собі бути постійним «порушником спокою» в Брюсселі, на відміну від Угорщини. Колишній міністр закордонних справ Словаччини Растіслав Качер, коментуючи перемогу Фіцо, зазначав, що новий прем’єр країни може бути не таким проросійським чи антизахідним, як він намагався себе зобразити. Він швидше, використовує популізм як тактику.
Не менш хитке становище Фіцо й у Словаччині. Його партія Smer немає тієї влади, на яку спирається політична сила Орбана в Угорщині. За Фіцо проголосували лише 23% виборців. І багато хто невдоволений тим, що такий скандальний політик повернувся до влади. Фіцо був змушений залишити прем’єрське крісло у 2018 році після гучного вбивства журналіста-розслідувача Яна Куцяка, в матеріалах якого фігурував і сам прем’єр.
Після повернення минулого року Фіцо встиг оголосити бойкот деяким незалежним ЗМІ. А всього за декілька місяців у Словаччині почалися масові протести проти нового уряду. Обурення людей викликали плани Фіцо розпустити спеціальну прокуратуру, що здійснює нагляд за гучними корупційними справами та зменшити покарання за корупцію.
Намагання прем’єра реформувати законодавство, яке потенційно може порушити норми ЄС, також зазнало різкої критики з боку Брюсселя. Європейська комісія закликала Словаччину не поспішати зі змінами й пригрозила їй судом за порушення законодавства.
Тож гучні популістичні заяви — це єдине, що може дозволити собі Фіцо. Піти на реальну конфронтацію з Брюсселем він не наважиться. А це означає, що в України немає підстав перейматися передвиборчими погрозами словацького політика. Своєю політикою він скоріш завдасть шкоди власній країні, де вже почалися спроби, поміняти державні інституції під себе.