25 травня мінськ погодився, що російська ядерна зброя з’явиться на території білорусі. Що це змінює в геополітичному плані? Які політичні наслідки даного рішення. Про це та інше читайте в матеріалі “Військового Кур’єра”.
Читати далі: Російська ядерна зброя в Білорусі: політичні наслідкиКоротка історія питання
25 червня 2022 року президент республіки білорусь олександр лукашенко звернувся до президента російської федерації з проханням переобладнати неназвані білоруські літаки. Йшлося про отримання можливості переносити ядерне озброєння. Водночас кремлівський диктатор пообіцяв своєму колезі надати оперативно-тактичні ракетні комплекси “Іскандер-М” (або його спрощену версію ОТРК “Іскандер-Е”) та зенітно-ракетні комплекси С-400.
У грудні 2022 року білорусь отримала обидва види озброєнь і заявила про їхню постановку на бойове чергування. У квітні 2023 року міністр оборони рф сергій шойгу повідомив, що модернізація білоруських штурмових літаків під ядерне озброєння завершена. Щоправда, наявні в білорусі Су-25 технічно неспроможні використовувати ракети з ядерною боєголовкою. Для скидання ядерних бомб даний літак повільний.
У будь-якому разі обидві сторони публічно неодноразово окреслювали важливість питання розміщення тактичної ядерної зброї на території білорусі.
Для чого росії ядерна зброя в білорусі?
Причина перша – додатковий тиск на Київ та створення загрози для ряду країн НАТО – Польщі, Литви, Латвії та, дещо менше, Естонії. Безумовно, можна зауважити, що росія й так здатна дістати до кожної столиці вище згаданих держав зі своєї території за допомогою стратегічної ядерної зброї. Однак одна справа, коли ви розмахуєте ракетами, які здатні долати континентальні відстані та, відповідно, мають колосальну вибухову силу. А інша – коли ви можете вдарити по Вільнюсу невеличкою ракетою потужністю в 1 кт із ЗРК С-300 чи С-400.
Причина друга – захист білорусі (де-факто – росії) від НАТО та України. За розрахунком кремля розміщення тактичної ядерної зброї на території білорусі унеможливить як силовий сценарій проти цієї держави з боку України, так і сценарій політичного втручання з боку сусідніх країн НАТО. В даному випадку москва розіграє традиційну для себе карту ядерного шантажу.
Причина третя – символічна. Варто згадати, що російська федерація після розпаду срср ніколи не розміщувала ядерну зброю на території інших держав. Як відомо, вона навпаки (не без сприяння США), вивозила до себе з України, Казахстану та білорусі ядерний арсенал колишнього срср. Доцільно зауважити, що здійснювалося це на підставі Угоди про спільні заходи щодо ядерної зброї між рф, білоруссю, Казахстаном і Україною від 25 грудня 1991 року. Відповідно, розміщуючи власну ядерну зброю на території білорусі, росія намагається розвернути історію назад, заявляючи в такий спосіб про відродження срср 2.0.
Нова геополітична реальність чи дешевий трюк?
Варто звернути увагу на те, що і росія, і білорусь довго та надмірно підсвічували тему розміщення ядерної зброї в медіа. Як вже зазначалося, для тиску на НАТО та Україну. Однак не менш важливо, що така активність “продавалася” і внутрішньому споживачеві. У контексті “величі росії”, “дружби з білоруссю”, “протистояння з НАТО” тощо.
Доцільно звернути увагу на одну маленьку деталь. Розміщення російської тактичної ядерної зброї на території білорусі здійснюється на підставі того, що начебто “колективний Захід” відмовився від виконання Будапештського меморандуму. Варто згадати, що росія, розпочавши агресію проти України в 2014 році, і так де-факто відмовилася виконувати Будапешт. Тому розміщення ядерної зброї на території білорусі є відображенням того, що кремль не вважає себе стороною даного документу. Це не створює нової геополітичної якості.
Показовою в даному контексті є нещодавня заява президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Він не просто відмовився від ідеї розмістити російську ядерну зброю на території Казахстану, а й назвав пропозицію олександра лукашенка щодо вступу в так звану Союзну державу “жартом”. При цьому побічно згадавши про існування інших інтеграційних об’єднань, наприклад, неназваної Шанхайської організації співробітництва. Варто звернути увагу, що Токаєв фактично виказав, для чого вся ця вистава під назвою “російська ядерна зброя в білорусі”. Це не що інше, як демонстрація того, хто є справжнім господарем у цій країні.
Чим принципово розміщення росіянами тактичних ядерних зарядів у білорусі відрізняється від розгортання США своїх ядерних боєголовок в Італії, Бельгії, Нідерландах, Туреччині та Німеччині? Справа в тому, що в цих країнах є чітко відмежовані військові об’єкти США. У випадку Вашингтона – це якраз і є геополітичним кроком, подовженням своєї “ядерної руки”. Тоді як росія такого на території білорусі не має і не потребує. Для неї де-факто вся білорусь є військовою базою.
Безумовно, як вже зазначалося, таке рішення створює певний тиск і на Київ, і на Варшаву з Вільнюсом, Ригою і Таллінном. Однак принципові зміни в даному випадку стосуються лише взаємовідносин між росією та білоруссю, які намагаються сплестися один з одним ще в тісніших обіймах.
Данило Древницький