Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан сьогодні вкотре забув відомий слоган жувальної гумки Stimorol: «Іноді краще жувати, ніж говорити» і видав чергову маячню. Даючи інтерв’ю виданню Bloomberg, Орбан заявив «що Україна ніколи не зможе перемогти росію на полі бою». Начебто, і не було для Орбана ніякої втечі російських окупантів з-під Києва, розгрому їх на Харківщині і «планового перегрупування» росіян у Херсоні.
Останнім часом і дня не минає, аби угорське керівництво не намагалося якось напаскудити Україні заявами або вчинками. Чому наша найближча західна сусідка постійно демонструє антиукраїнську і проросійську позицію і чим це закінчиться для нас і для угорців – у матеріалі «Військового Кур’єра».
Минулого тижня влада Угорщини вчинила одразу дві вкрай недружні дії проти України – відмовилась у Рейк’явіку підписувати міжнародний договір про заснування реєстру шкоди, завданої агресією РФ проти України та заблокувала транш фінансової допомоги Євросоюзу нам в обсязі понад 500 мільйонів євро.
Але ці кроки нікого не здивували, більш того, можна сказати, були очікуваними. Адже тривалий час (і це не змінилося з початком повномасштабної агресії росії проти України) Угорщина Віктора Орбана послідовно проводить украй недружню до України політику, а напередодні 24 лютого минулого року навіть відправила війська (і військові понтони для форсування рік) до кордонів України.
Важливо зазначити, що огидне ставлення угорської влади до України й українців не є чимось ексклюзивним чи винятковим. Щоб переконатися в природі угорського націоналізму можна поглянути на історію і сучасність угорців в румунській Трансильванії чи сербській Воєводині. Сваряться угорські політики з усіма сусідами – он лише нещодавній скандал з МЗС Чехії чого вартий!
Натомість всередині власне Угорщини влада століттями проводила політику розчинення національних меншин, перетворення їх на угорців – як це зробили за 150 років з українцями греко-католиками. Сьогодні Орбан і Ко єдині в ЄС, хто воює з імігрантами, зухвало порушуючи європейські правила та норми. Ще можемо згадати Угорщину-союзника Гітлера, задушену Закарпатську Україну… Та багато що можна згадати…
До речі, про скандал з МЗС Чехії – він показовий. Угорський диктатор (про людське око – прем’єр-міністр) Орбан нещодавно засумнівався у сенсі існування ЄС, й навіть згадав Гітлера: «Візантія, Карл Великий, Отто, Наполеон, Гітлер мріяли про європейську єдність на різних засадах. І це так і сьогодні: присутні як ідея незалежного національного існування, так і ідея імперії. Національна культура та європейські цінності. Суверенітет і, як кажуть у Брюсселі, «щодалі тісніший союз». Глава МЗС Чехії Ліпавський, коментуючи слова Орбана, заявив на чеському телебаченні під час дебатів 14 травня, що «ніхто не змушує угорців бути членами цієї спільноти (Євросоюзу), якщо це викликає у них дискомфорт».
Але що важливо для нас – головна, фактично єдина відмінність українського кейсу угорської ксенофобії – це те, що за послідовно недружню політику угорській владі добре платить росія – корупційними грошима, зовнішнього – та внутрішньополітичною підтримкою, медіа-пропагандою. Є й пропаганда у відповідь – на минулому тижні Орбан заявив, що підтримує «абсолютно усі мирні ініціативи» (російсько-української війни), бо причини війни йому, начебто, «геть незрозумілі».
Байдуже, що при цьому Віктор Орбан демонструє зовнішньополітичну шизофренію, тобто роздвоєння: з одного боку, погрожує вивести країну з ЄС, з іншого – щосили бореться за європейські дотації та преференції, виконуючи, хай «зі скрипом» вимоги бюрократів з Брюселю. Адже, без грошей з бюджету Євросоюзу угорська економіка, яка й так перебуває у кризі (у квітні інфляція 23% – скажена, найвища в Європі), просто не витримає. Віце-президент Єврокомісії Віра Йоурова каже максимально відверто: «Угорщині відчайдушно потрібні гроші». Віктор Орбан у минулому році проголосував в ЄС за санкції проти росії, а далі одразу обвішав усю свою країну білбордами проти санкцій.
Ну і нагадаємо, що серед усіх підписантів Римського статуту – Угорщина, єдина країна, яка… передумала його виконувати і заявила, що не буде арештовувати Путіна, як того вимагає ордер Міжнародного кримінального суду (МКС).
Але, повернімося до договору про реєстр шкоди від російської агресії. Зараз, за інформацією українських ЗМІ, підписантами документа або тими, хто дав гарантії підписання, є 40 держав Ради Європи, плюс США, Канада, Японія та ЄС як організація. Але у Раді Європи аж 46 членів, тобто на 6 більше.
Перелік тих, хто наразі не підтримав Україну, є таким: Азербайджан, Вірменія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Сербія та Туреччина. Показовий список російських сателітів, і присутність нашого західного сусіда у ці компанії вже звична.
Також, минулого тижня міністр закордонних справ Угорщини Сійярто оголосив, що його країна заблокує (бо ж має право вето) наступний транш допомоги Україні з Європейського фонду миру у розмірі 500 мільйонів євро.
За словами Петера Сійярто, для такого рішення угорської влади є три причини: по-перше, рішення України додати OTP Bank до списку компаній, які підтримують тероризм і продовжують вести бізнес у росії (хоча, офіційно це лише рішення українського НАЗК, бо OTP банк і справді активно працює у росії і не планує згортати там бізнес).
По-друге, згідно заяви угорського міністра, українська влада начебто обмежує права на освіту етнічних угорців в Україні (на Закарпатті). Це давня пісня угорської влади, яка починається щоразу, коли приходить час виборів або, як зараз, війна. Наприкінці своєї гнівної тиради, Сійярто розповів легенду про те, що президент Володимир Зеленський начебто свого часу говорив про підрив трубопроводу «Дружба» (чудова назва для такого інфраструктурного об’єкту – сарказм), який постачає нафту з росії в Угорщину через Україну. Розповіла цю драматичну історію американська газета The Washington Post з посиланням на джерела у розвідці.
А завершувала скандальну заяву Сійярто про блокування допомоги Україні, традиційно – риторика із засудженням санкцій проти росії. І це не випадково. Адже, зашморг європейських санкцій проти росії затягується, туди потрапляють нові й нові галузі («Дружба» може закінчитися і в такий спосіб), інститути та особи.
Угорській владі дедалі складніше користатися своїм правом вето (мова вже йде про зміну правил ухвалення рішень в євроатлантичних структурах) і виторговувати для себе преференції у відносинах з державою-агресором. Дуже скоро Віктору Обрану доведеться робити дуже болючий вибір – російські гроші і перспектива виключення країни з ЄС чи солідарна антиросійська політика і відмова від корупції, пропаганди та авторитаризму.
Втім, куди більш важливим є той факт, що ми маємо чітко розділяти нинішню угорську владу і угорців як націю. Адже, будь-який автократ завжди намагається говорити від імені народу. Так і з нашою західною країною-сусідкою: очевидно, що не всі угорці ксенофоби і не всі підтримують політику Орбана-Сійярто.
Угорська опозиція рік тому на парламентських виборах здобула третину голосів виборців. В Угорщині є помітні опозиційні політики. Наприклад – мер Будапешта Гергей Корачонь допомагає Україні у час війни, приїздить до Києва і публічно заявляє: «Мені соромно, що Угорщину Орбана сприймають як країну на боці росії». За його словами, вірить російській пропаганді лише невелика частка угорців, серця більшості – з Україною. Також Угорщина у перші тижні й місяці повномасштабної агресії доволі активно приймала українських біженців. Закарпатські угорці самовіддано служать у ЗСУ. Їх там кілька сотень, зокрема у складі героїчної 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Ну а один з найвідоміших українських військових – з позивним «Мадяр» (Роберт Бровді) щодня доводить, що утиски угорців існують хіба що в уяві Сійярто, а не у реальності.
А у реальності етнічні українці, разом етнічними угорцями, білорусами, поляками, чеченцями, росіянами та ще з десятками представників різних національностей захищають західну цивілізацію від навали орди зі сходу.
І, до речі, зброю та техніку від наших західних союзників, Угорщина спокійно пропускає через свою територію, хоча не раз обіцяла блокувати ці поставки.