Останній тиждень питання Придністров’я, як і на початку повномасштабної агресії рф проти України, знову набуло актуальності. З чим пов’язаний такий сплеск уваги і що це може означати для України та Молдови?
Читати далі: Придністров’я – «ахіллесова п’ята» МолдовиЩо зараз відбувається?
23 лютого 2023 року міністерство оборони рф поширило інформацію про те, що начебто Україна готовить «збройну провокацію» проти так званої «Придністровської Молдавської Республіки». Далі це повідомлення почало ширитися та наповнюватися відомостями про «стягування українських військ» до Придністров’я та різними варіантами відповіді росії. Основна увага концентрувалася на підривах військових складів у селі Колбасна, де зберігаються 20 тисяч тонн боєприпасів колишніх радянських угрупувань в НДР, Чехословаччині та Угорщині.
Не зважаючи на те, що і Молдова, і Україна на найвищому рівні відреагували на такі закиди та спростували поширювану інформацію, рф продовжує нагнітати ситуацію в інформаційному просторі. 26 лютого в мережі Telegram з’явився «таємний документ» начебто про перекидання українськими військовими боєприпасів до «кордону» з Придністров’ям.
Із заявою «не піддаватися на провокації» вже виступив і «президент» так званої «ПМР» Вадим Красносельський. У той же час серед мешканців Придністров’я спостерігаються панічні настрої, подібні до тих, які мали місце у квітні 2022 року. Пропагандистські ресурси підживлюють їх, поширюючи матеріали із заголовками «Україна відкриє другий фронт у Придністров’я», «Зеленський збирається напасти на Придністров’я» тощо.
Що таке Придністров’я?
Придністров’я або так звана «Придністровська Молдавська Республіка» – це невизнане державне утворення, що контролює трохи більше 12% міжнародно-визнаної території Республіки Молдова (4163 км2 з 33853 км2). Існує «ПМР» з 1990 року, коли на ІІ з’їзді депутатів всіх рівнів Придністров’я була проголошена “Придністровська Молдавська Радянська Соціалістична Республіка” у складі срср. Нинішній політичний статус цього утворення зумовлений результатами війни в Придністров’ї 1990-1992 років між місцевими сепаратистами та урядом Молдови. Фактично поразка Кишиніва була зумовлена втручанням у конфлікт 14-ї (нині не існуючої) гвардійської загальновійськової армії зс срср/зс рф на чолі з генерал-лейтенантом Олександром Лебедєм. Її залишки, реорганізовані в Оперативну групу російських військ у Придністров’ї, й досі залишаються в регіоні (на підставі угоди між Молдовою та рф 1992 року). Так звана “ПМР” – це квазідержавне утворення, що повністю контролюється москвою.
Як Придністров’я стало проблемою для України?
До 2014 року Україна не розглядала для себе жодної загрози з боку так званої «ПМР», не зважаючи на протяжність «кордону» в 452 км. Разом з москвою Київ виступав гарантом мирного врегулювання по Придністров’ю, а де-факто сприяв російським прагненням унеможливити реінтеграцію даної території до складу Молдови.
Після захоплення росією Криму та початку агресії на Донбасі, ситуація кардинально змінилася. Україна заборонила використовувати свою територію для ротації Оперативної групи російських військ у Придністров’ї. Мирне врегулювання по Придністров’ю поступово перетворювалося на процес заради процесу. У 2021 році Україна взагалі приймала рішення щодо заборони на пропуск автомобілів з придністровськими номерними знаками.
У переддень широкомасштабної агресії рф в Україні на політичному та експертному рівнях обговорювалася вірогідність вторгнення російських військ в тому числі і з території так званої «ПМР». Однак, попри ряд прогнозів та думок, рф не розпочинала бойових дій з Придністров’я. Проте 25 квітня 2022 року на території так званої «ПМР» відбулася серія вибухів, а російський генерал-майор Рустам Міннекаєв говорив про важливість контролю над півднем України для виходу до Придністров’я.
Чи справді ескалація в Придністров’ї загрожує Україні?
На перший погляд, інформаційне нагнітання нагадує ситуацію січня-лютого 2022 року. Тому одразу з’являється думка про те, що все абсолютно навпаки – рф збирається відкрити фронт проти України з Придністров’я. Однак, як і напередодні широкомасштабної агресії, так і зараз всі аргументи на користь високої імовірності вище зазначеного сценарію нівелюються однією цифрою – кількістю російських військ і «місцевих сил». 1500 військовослужбовців зс рф та приблизно 7500 військовослужбовців «зс «ПМР»» – це 11 батальйонних тактичних груп.
При цьому треба розуміти, що ці 9 тисяч військовослужбовців включають в себе підрозділи забезпечення, штаби, охорону, оркестри і т. д. Тобто, кількість осіб, яка безпосередньо вестиме бойові дії буде меншою. Обсяги доступної техніки досить скромні – декілька десятків БТР різних модифікацій, одна БМП-2, 12 танків Т-64Б/БВ, 7 Мі-24 та декілька Мі-8, кілька 122-мм РСЗВ власного виробництва. Тому, за великим рахунком, російський контингент та місцеві сили – це легка стрілецька піхота.
Пропагандистські ресурси рф оцінюють мобілізаційний потенціал так званої «ПМР» у 80 тисяч осіб. Враховуючи, що все населення Придністров’я складає 360 тисяч, одразу стає зрозумілою абсурдність вище зазначеного факту. Реальні мобілізаційні можливості «ПМР» можуть складати не більше 20 тисяч осіб. Проте потрібно розуміти, що і таку кількість місцевій «владі» досить складно буде вдягнути (навіть «регулярна армія» має проблеми з обмундируванням) та озброїти.
Тому Україні навряд можуть загрожувати такі сили. Саме тому вторгнення з боку Придністров’я й не було в лютому 2022 року.
Напруга в Придністров’ї – загроза для Молдови
Перш за все, російський контингент та «зс «ПМР»» несуть загрозу Молдові. І цілком імовірно, що інформаційне нагнітання спрямоване саме проти Кишиніва. Нині Збройні Сили Молдови нараховують 5150 військовослужбовців, з яких 1300 – це підрозділи забезпечення. Тому безпосередня кількість осіб, яка вестиме бойові дії буде меншою, ніж 3000 військовослужбовців.
З іншого боку Збройні Сили Молдови мають кращу ситуацію з військовою технікою. Серед бронетехніки це 9 БТР-Д, 12 БТР-80, 80-TAB-71, 44 БМД-1, 52 МТ-ЛБ. Танків в армії Молдови немає. Артилерія представлена 67 одиницями буксованих гармат (М-30, Гіацинт-Б, Д-20), 9 самоходних мінометів Нона-С та 11 РСЗВ Ураган.
Мобілізаційний ресурс Молдови складає 58 тисяч осіб, що, враховуючи кількість населення країни в 2,6 млн, є більш ніж адекватним показником. Щоправда, як і Тирасполю, Кишиніву буде досить проблематично ефективно мобілізувати потрібну кількість людей. Зважаючи на вище викладені факти, армія Молдови не виглядає зовсім безпорадною. Проте основним викликом для Кишиніва може бути раптовість дій російського контингенту та місцевих придністровських сил і розрахунок на проросійські сили в самій Молдові. Власне тому москва постійно підтримує інформаційну напругу та працює в напрямку розкачування окремих верств молдавського суспільства.
Данило Древницький