Першого грудня Володимир Зеленський виступив у Верховній Раді зі щорічним “Посланням про внутрішнє і зовнішнє становище України”. На жаль, це послання виявилося не відвертим зверненням голови держави що воює до свого народу з переліком певних досягнень та низки нагальних проблем. Народним депутатам та громадянам України оголосили якійсь феєричний парад суцільних перемог, де те чи інше досягнення трактувалося або як заслуга нинішньої влади, або як те що зроблено “вперше в історії”.
Не будемо аналізувати соціальні та економічні складові, які вже розібрали фахові експерти, зосередимося на суто оборонних питаннях. Загалом таких тезисів було вісім. Пройдемо їх по черзі.
1. Я пишаюсь тим, що ми в наступному році вперше з початку війни на сході повністю закриємо чергу на квартири для всіх наших ветеранів війни на сході країни. Одразу після ветеранів ми розпочнемо такий самий процес для всіх наших військовослужбовців.
За час каденції Зеленського не те що забезпечення квартирами — прямі доходи військовослужбовців було суттєво зменшено. Ми вже писали про те, що протягом двох років офіцери та контрактники не отримувадли додаткових та соціальних виплат, при цьому така заборгованість складала на 1 січня 350,8 млн грн, а на 15 травня вже 950 млн грн! Тобто в бюджеті просто немає грошей щоб забезпечити житлом всіх учасників бойових дій.
2. Я пишаюсь тим, що вперше за 30 років у 2022 році фінансування сектору оборони і безпеки, всіх програм, перевищить 320 мільярдів гривень. При тому, що у 2018 році ця сума була 191,7 мільярда гривень.
По перше, треба звернути увагу на те, що таке підвищення бюджету було сплановано у ті часи, коли майбутній президент Зеленський ще й думки не мав що стане головою держави і займався виробництвом комедійних, а не оборонних програм. А якщо зазначити що сума 320 мільярдів містить також “безпеку”, тобто СБУ, частково МВС та безліч різноманітних “бюджетоосвоюючих” установ то досягнення – так собі. І не про це треба було доповідати, а про те що за каденцію Зеленського практично зірване затвердження державного оборонного замовлення, а в червні цього року управління логістики ЗСУ змушено було на певний час припинити усі виплати по контрактам, що призвело до колапсу і викликало великий резонанс.
Можна спланувати хоч трильйон гривень на потреби армії, але якщо немає чіткого розподілу цих коштів, то вони будуть лежати на рахунках казначейства мертвим вантажем. Або тривіально розтягнуться без контролю.
3. У межах цих коштів ми вперше запускаємо комплексну ракетну програму, програму відновлення українського флоту, створення кібервійськ в Україні.
Теж звучить дуже красиво. Якщо не враховувати того факту що, по-перше, такого документу як “ракетна програма” на цей час фактично не існує. Тобто що саме планують запускати — невідомо.
Про ракетний комплекс “Нептун”, яким дійсно може пишатися вітчизняна оборонка Зеленській навіть не натякнув…
“Кібервійська” — це теж на жаль повна фантазія. Проблема тут також суто фінансова. Рикова вартість фахівця у цей галузі на сьогодні чотири-шість тисяч доларів на місяць. Але, як пояснили поінформовані джерела, про такі зарплатні “кібервоїнам” мова не йде і близько. Тобто працювати там будуть низько фахові спеціалісти, які просто не зможуть вирішувати поставлені завдання, а це значить що “кібервійська” — чергова профанація.
4. Вперше за період незалежності держава будує літаки Антонов АН-178 для своєї армії.
Ніхто не просвітив президента, що виробництво нових транспортних літаків сьогодні, м’яко кажучи, не нагальна потреба Збройних Сил. Ці кошти треба витрачати на модернізацію того парку що вже існує, та закупівлю сучасних гвинтокрилів, які, як показав досвід АТО-ООС під час бойових дій виконують всю основну бойову роботу. Навіть незважаючи на питання воєнної доцільності просто зазначимо, що перший літак АН-178 зійшов з конвеєра 16 квітня 2015 р, а . АН-132Д зійшов з конвеєра 20 грудня 2016 р. Тобто і до цих досягнень нинішня влада не має ніякого відношення.
5. Вперше за довгі роки ми почали будувати в Харкові наші танки, сучасні українські.
Важко повірити що це може оголошувати президент в своїй офіційній промові. Просто тому що єдиний за його каденцію танк “Оплот”, який “Укроборонпром” намагався більшовицькими методами підготовити до параду, ганебно зламався ще на репетиції. Та й жодної проблеми заводу Малишева посьогодні не вирішено, якщо не рахувати чергової зміни керівника…
6. Вперше розпочинаємо в Україні будувати воєнний завод з виготовлення сучасних дронів.
Залишимо і це на совісті президента. Дрони в Україні, в тому числі бойові, такі як “Фурія” виробляються з 2014 року, і для цього не потрібні ніякі “заводи”. А якщо мова йде про отвірткову збірку турецьких “Байрактарів” — це теж не зовсім те досягнення, яким може пишатися президент.
7. Вперше за довгі роки Рада національної безпеки і оборони стала по-справжньому займатись безпекою й обороною держави.
РНБО з лютого 2014 року і надалі, під час активної фази війни була не просто ефективно діючим органом, якому доводилося відпрацьовувати та проводити дуже непрості рішення, а структурою, що займалася виконанням своїх конституційних обов’язків. А ось саме в каденцію Зеленського цей дорадчий орган розпочав діяти як окрема гілка влади, постійно виходячи за межі своєї компетенції і генеруючи юридично безграмотну маячню, таку як “олігархічі закони” та “санкційні списки” з морем істотних помилок. Фактично з реального механізму випрацювання воєнно-політичних рішень, як це було під керівництвом Олександра Турчинова нинішня рада — перетворилася на орган забезпечення виконання неконституційних диктаторських “хотєлок” Зеленського
8. Вперше спільно з Великою Британією ми реалізуємо амбітний проект розвитку Військово-Морських сил України на суму 1,7 мільярда фунтів стерлінгів
Тут треба пояснити докладніше, бо саме в цьому “досягненні” закладена, словами доповідача, “велика антидержавна міна, якої ще не було в історії України”. Йдеться про кредит на суму 1,7 млрд фунтів стерлінгів, наданий Україні Великою Британією на створення в Україні двох військово-морських баз, придбання у Сполученого Королівства двох тральників, будівництво восьми ракетних катерів і, власне, ракетного озброєння для цих катерів. Тобто підписавши цей контракт уряд фактично відмовляється від розробки власної ракетної зброї. Вартість ракети Brimstone(яка до речі ще не пішла в Британії в серію) становить приблизно 260 тисяч доларів. А ось для створення першого дослідного зразка(який зазвичай дорожче серійного виробу) вітчизняної протикорабельної ракети «Нептун» ДержККБ «Луч» потрібно лише 40 млн доларів, але вони так і не були виділені!
За думкою Валентина Бадрака, директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння “Якщо сумувати наявні на озброєнні Чорноморського флоту РФ ракети, навіть без урахування ракет стратегічної авіації – бомбардувальників Ту-22М3, Ту-160, Ту-95, – то приблизно 200 ракет розташовано на берегових, корабельних і на підводних кораблях). Таке зіставлення сил і засобів робить малоперспективною будь-яку бойову операцію найближчим часом і мотивує до пошуку виключних асиметричних можливостей протидії ворожій країні”. Тобто намагання вибудувати великий флот — це марнотратство, яке не призведе до реального результату.
З Туреччиною вже будуємо перший корвет для наших Військово-Морських сил.
Навіть після тимчасової окупації Криму Україна має власні суднобудівні потужності. Зокрема “Кузня на Рибальскому” та інші підприємства. Але без державних замовлень ці підприємства не можуть розвиватися. Підтримка турецької економіки коштом нашого оборонного бюджету вже призвела до того що суднобудування наразі становить заледве 70% від показника 2018-го року. При тому що перед приходом до влади Зеленського українське суднобудування навпаки стрімко зростало – на 13,4% за 2017 та 8,6% за 2018.
Окрім того, нехай хтось пояснить Зеленському, що що Україна — не морська держава. Флот нам потрібен, безумовно, але вторгнення ми очікуємо с суходолу. Тому пишатися тим що два мільярди доларів будуть спрямовані не на системи ППО та ПРО, не на протитанкову техніку та сучасну артилерію, а на тральники та ще не розроблені імпортні ракети — це не те що хочуть чути військові..
Висновок зі спічу невтішний. Володимир Зеленський на жаль практично повністю втратив зв’язок з реальністю, та просто не розуміє що відбувається в оборонній сфері. Або не втратив, но тоді ще гірше. Бо ті “досягнення” про які він розповідає, напряму впливають на національну безпеку. Точніше, в контексті його промови, є національною небезпекою…
Андрій Дроб’язко