Російський диктатор Путін відвідав дві найбільш впливові країни Близького Сходу — Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати. Цю подію кремлівська пропаганда намагається «продати» як велике досягнення російських дипломатів. Мовляв, дивіться: росія не перебуває у світовій ізоляції. А сам Путін, не дивлячись на ордер від гаазького трибуналу, не є ізгоєм.
Насправді ж російський диктатор змушений був летіти до арабських принців не від гарного життя. Річ у тім, що зараз Москва залежить від Близького Сходу, як ніколи. Емірати фактично стали офшорною зоною, яка рятує Кремль від фінансового краху. Однак, лідери Еміратів та Саудівської Аравії незадоволені Москвою. Остання не дотримується «правил гри» на нафтовому ринку. Тож, фактично Путін поїхав на поклін до володарів країн Аравійського півострова, щоб йому не прикрили останню фінансову лазівку.
Домовленості з картелем експортерів нафти — ОПЕК — Кремль порушує вже десятиліттями. Наприклад, восени 2016 року Москва пообіцяла «опеківцям» урізати добовий обсяг видобутку на 300 тисяч барелів. Але далі слів, справа не пішла. При цьому, жодних наслідків для російської влади це не мало: тоді у арабів не було важелів впливу на Кремль.
Проте, сьогодні Москва зовсім в іншому становищі. З одного боку, вона змушена експортувати нафти якомога більше, адже Кремлю конче потрібні гроші на війну проти України. З іншого боку, Путін більше не може зневажати невдоволенням арабських принців, бо вони забезпечують офшорну зону для його капіталів і можуть цей «канал» прикрити у будь-який момент.
Останнім часом лідери Близького Сходу неодноразово демонстрували роздратування тим, що Москва тримає їх за дурнів та не надає правдивої інформації стосовно нафтових операцій. Тож, Путіну довелося летіти на Аравійський півострів на поклін, щоб продемонструвати свою готовність виконувати забаганки нафтових шейхів.
Залежність росії від арабів
Після повномасштабного вторгнення в Україну офіційно одним з найбільших “інвесторів” росії стали Об’єднанні Арабські Емірати. Проте експерти відзначають, що насправді не йдеться про реальні інвестиції. Фактично ОАЕ стали новою офшорною зоною для російських компаній. Тобто російські гроші виводяться до Еміратів, а звідти повертаються у вигляді «іноземних інвестицій». Так само до великої війни росія працювала з «королем офшорів» Кіпром. Але санкції позбавили Москву цієї можливості. І росіянам довелося шукати нового фінансового посередника.
Це означає, що Емірати насправді не вкладають у росію жодної доллара. Вони просто надають послуги з відмивання грошей. При цьому беруть за свої послуги велику комісію. Так, наприклад, через ОАЕ росія змушена відмивати рупії, які вона отримує від Індії за нафту. На цих махінаціях росіяни втрачають до 30% нафтових доходів. Тобто, якщо рф продає нафту в Індію, припустимо, по 60 доларів за барель, до російських нафтових компаній, у кращому випадку, доходить 30-35 доларів. Адже, окрім плати за «конвертаційні» послуги російським нафтовикам доводиться віддавати великі гроші за фрахт, ціни на який останнім часом збільшилися удвічі.
Як бачимо, партнерство з Еміратами коштує Путіну дуже дорого. Але іншого вибору у нього немає. Бо, якщо він не буде дослухатися до побажань принців із Близького Сходу, нафтова галузь росії взагалі залишиться без грошей.
Чому араби незадоволені Москвою
Летіти до Еміратів та Саудівської Аравії Путін був змушений через незадоволення арабських принців поведінкою Москви, яка постійно маніпулює статистикою видобутку та експорту нафти. Те, що терпець в арабів скоро урветься, стало зрозуміло ще влітку, коли у коментарях офіційних осіб арабських країн почала відчуватися відверта роздратованість діями російської влади. Остання з початку року закрила всі дані про видобуток.
«Ми ситі по горло квотами, проголошеними деякими державами, які не збираються цих квот дотримуватися», – так коментував рішення Кремля закрити нафтову статистику міністр енергетики Саудівської Аравії принц Абдель Азіз бен-Сальман.
А напередодні візиту Путіна, секретаріат ОПЕК провів нараду, де знову йшлося про недовіру статистиці, яку картелю надає росія. Головною претензією учасників була «недостатня прозорість інформації», особливо щодо даних про нафтовий експорт. Члени ОПЕК не мають жодного уявлення, скільки нафти насправді видобуває росія. Коли ж вони приймають рішення про скорочення видобутку нафти для того, щоб втримати ціни на високому рівні, вони мають бути впевнені що такого плану дотримуються всі учасники картелю.
Тож Путін поїхав до Саудівської Аравії та Еміратів, щоб переконати керівництво цих країн, що росія виконує свої зобов’язання. І, скоріш за все, це дійсно так. Адже все свідчить про те, що російські компанії справді скорочують видобуток. Наприклад у Ханти-Мансійському автономному окрузі, де видобувається майже половина російської нафти, за прогнозами регіональної влади, цього року очікується падіння обсягів видобутку на 4%. Оператори західносибірських промислів різко скорочують інвестиції в розвідку та розробку покладів, а деякі взагалі припиняють роботу.
І відбувається це зовсім не через зобов’язання Москви перед ОПЕК. Просто через санкції росія змушена скорочувати експорт. А слідом за ним, падає і видобуток. Крім того, російські нафтові компанії втратили доступ до західних технологій те сервісу. Тож кожного року їх технічні можливості погіршуються, що також впливає на обсяги видобутку.
Відтак, очевидно, що Кремль закрив дані з видобутку вуглеводнів не для того, щоб ввести в оману ОПЕК. Він змушений був це зробити, щоб приховати, перед усім, від росіян та Заходу катастрофічну ситуацію у своїй нафтогазовій галузі.