Зближення Москви з Пекіном — це велика перемога над Заходом. Так подає російська пропаганда російсько-китайські економічні стосунки, що міцнішають з кожним роком. Дійсно, Кремль значно збільшив постачання до Піднебесної енергоносіїв. А у відповідь отримав багато товарів.
Але чи можна вважати відносини між Володимиром Путіним та Сі Цзіньпін рівноправними? Нещодавнє дослідження німецьких експертів дає чітку відповідь: ні. Як зазначають німецькі аналітики, для Китаю росія — це лише ринок збуту та джерело дешевих енергоносіїв.
Аналізом російсько-китайських відносин займався Яніс Клуге. Це експерт з питань росії Берлінського фонду «Наука і політика» (SWP). У своєму дослідженні, яке опубліковано на сайті фонду, Клуге дійшов висновку, що для Китаю «Росія більше представляє інтерес як ринок збуту та джерело сировини, ніж виробничий майданчик».
Іншими словами, китайській економіці, що орієнтована на експорт, вигідно отримати необмежений доступ до російського ринку. Тим більш у ситуації, коли постачання китайської продукції до США та ЄС натрапляють на перепони. Водночас китайський бізнес не зацікавлений вкладати гроші в розвиток виробничої промисловості росії. Йому цікаво отримувати від росіян лише дешеву сировину.
Залежність від китайського імпорту
За даними німецьких аналітиків, у 2000 році, коли Путін став президентом, доля китайської продукції в російському імпорті становила всього 3%. А в першому півріччі цього року вона зросла до 35%. Одночасно доля КНР в російському експорті перевищила 30%. Таким чином, на Китай припадає приблизно третина зовнішньої торгівлі росії.
І ця частка зросте ще більше, якщо, наприклад, Індія продовжить скорочувати закупівлі російської нафти, або Африка — російського збіжжя.
Водночас для Китаю росія залишилася маленьким партнером. Попри суттєве зростання двосторонньої торгівлі, у першій половині року частка російських товарів у китайському імпорті склала лише 5%. А у зворотний бік — до росії – поїхало лише 3% китайського експорту. Це засвідчує, що російський ринок збуту не в змозі навіть близько замінити китайським експортерам ринки Євросоюзу та США. І в Пекіні це, звичайно, не можуть не враховувати при формуванні зовнішньополітичного курсу.
Китай не хоче інвестувати у росію
Як відзначає автор дослідження, незначні обсяги китайських інвестицій відображають, перш за все, низьку привабливість російського ринку, який через західні санкції немає жодних перспектив зростання.
У політичному керівництві рф такої очевидної відсутності інтересу з боку китайських інвесторів явно не очікували, особливо після того, як на тлі війни в Україні росію залишили численні західні фірми, продавши за безцінь або фактично покинувши свої виробничі майданчики. Здавалося б, китайці можуть приходити практично на все готове. Але цього не сталося.
Промовистим свідченням розчарування російської еліти став монолог мера Москви Сергія Собяніна, що облетів інтернет наприкінці вересня. Столичний градоначальник несподівано заговорив тоді про те, що східні ринки, на які росія проміняла західні, ще жорсткіші.
Можна припустити, що Собяніна зачепив той факт, що китайські інвестори так і не зацікавилися столичним автозаводом, який мерія Москви отримала безкоштовно від французької компанії Renault, знову назвала «Москвичем» і вирішила перетворити на виробника електромобілів.
Але навіщо автопрому КНР брати участь у російському імпортозаміщенні та виконувати вимоги влади рф щодо локалізації виробництва, як це раніше слухняно робили західні компанії, зокрема німецький Volkswagen? Адже можна просто постачати готові автомобілі з численних заводів у Китаї, про що «Військовий кур’єр» нещодавно робив окремий матеріал.
Але найяскравішим свідченням невдач при залученні китайських інвестицій стало небажання Пекіна підключатися до проєкту газогону «Сила Сибіру – 2». Хоча Володимир Путін домагався цього і під час візиту китайського лідера до Москви у березні, і під час свого перебування у Пекіні у жовтні.
Проєкт вкрай важливий для російського президента, оскільки «Газпрому» потрібен новий ринок збуту для газодобувних підприємств Західного Сибіру, які понад півстоліття експортували блакитне паливо в європейському напрямку, але у 2022 році за волею Кремля, який спробував використати газ як зброю, фактично втратили величезний ринок ЄС. Відмовився рятувати «Газпром» і Китай, про що ми також детально розповідали.
Не треба також забувати й про територіальні претензії Китаю до росії. Сучасні китайські карти, атласи та шкільні підручники видаються з описом «тимчасово залишених Китаєм» територій, на яких Хабаровськ, Владивосток, Амурська область, Бурятія та Сахалін позначаються китайськими назвами. Наприклад, на картах у підручнику історії для старших класів частина території росії позначена як колишня китайська земля, яка була втрачена через несправедливі угоди з Москвою.
Все це свідчить про те, що в Пекіні не розглядають росію як рівноправного партнера. Фактично зараз китайська влада користується тим, що Кремль опинився у скрутному становищі.