Чутки про смерть Володимира Путіна, які почали розповсюджувати цієї осені, наробили багато галасу. Звісно, що жодна людина, яка довіряє лише фактам, у це не повірила. Проте, якщо сприймати цю «сенсацію» виключно як метафору, то «смерть» Путіна є цілком реалістичною подією, яка станеться вже зовсім скоро — приблизно за три місяці.
Якщо бути більш точним, Путін остаточно «помре» як суб’єкт міжнародної політики в середині березня, після, так званих, президентських виборів у росії. Вже можна з великою часткою впевненості казати, що результати цих виборів світ не визнає. Про що відверто кажуть як у Європі, так й у США.
В Америці про нелегітимність російського диктатора заговорили ще у 2021 році — до початку великої війни росії проти України. Два роки тому до Конгресу США внесли проєкт резолюції, яка пропонувала не визнавати легітимність Володимира Путіна, якщо той вирішить — а, як ми вже знаємо, він вже офіційно вирішив — балотуватися на новий президентський термін у 2024 році.
Тоді про криваві злочини путінського режиму в Україні ще не йшлося. Але американцям не сподобалося, як Кремль через поправки до конституції зухвало «обнулив» президентські терміни свого шефа. Конгресмени стверджували, що подібні «фокуси» незаконні. Тому Путін не може бути легітимним президентом після чергових виборів.
Проте після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну приводів сумніватися у політичному майбутньому Путіна стало набагато більше.
Європа усвідомила, хто такий Путін
Вкотре, питання про легітимність російського президента виникло вже цього року. У жовтні Парламентська асамблея Ради Європи одноголосно ухвалила резолюцію із закликом до держав-членів організації «визнати Володимира Путіна нелегітимним після закінчення його нинішнього президентського терміну та припинити всі контакти з ним, за винятком гуманітарних та з метою досягнення миру».
Європейська резолюція, на відміну від американської, засвідчила, що західні політики нарешті почали розуміти, хто такий Путін насправді. В документі, що ухвалила ПАРЄ, окрім сфальсифікованих змін до російської конституції, йдеться також про узурпацію Путіним влади, яка призвела до встановлення у росії диктаторського режиму. А це вже загрожує безпеці усієї Європи.
У резолюції Асамблеї вказується на російську агресію проти України як на свідчення того, що диктатури «становлять загрозу міжнародному миру та безпеці, а також територіальній цілісності та політичній незалежності їхніх сусідів». Тож у Європи немає іншого вибору, окрім як відмовитися визнавати владу Путіна після закінчення його поточного президентського терміну.
Також, ПАРЄ підтримала ідею, створити спеціальний міжнародний кримінальний трибунал, щоб притягнути до відповідальності російське керівництво, включно з Путіним, за дії, починаючи від незаконної спроби анексії Криму та війни на Донбасі до катастрофи рейсу MH17.
Без сумніву, вплине на легітимність Кремля й географія проведення виборів. Вже зрозуміло, що російська влада імітуватиме голосування й на окупованих територіях України. Що фактично ставить хрест на законності такого “обрання” президента.
Які наслідки матиме «скасування» Путіна
Втім втрата Путіним міжнародної легітимності — це не просто перетворення російського диктатора на світового вигнанця. Цей статус він опановує від початку великої війни. І про те, що Путін вже помер як геополітик, «Військовий кур’єр» робив окремий матеріал. Європейське «полювання» на російського диктатора почалося у березні цього року, коли Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт. Путіна підозрюють у причетності до викрадення українських дітей з окупованих територій. А у найближчому майбутньому МКС може видати ще один «президентський» ордер на арешт. Цього разу Путіна можуть звинуватити у використанні в Україні голоду як зброї, про що ми також вже розповідали.
Однак, якщо розглядати ситуацію в контексті прийдешніх президентських виборів, то логічніше говорити про легітимність російської влади загалом. Вже за декілька місяців Її участь, навіть формальна, у світовій політиці буде під великим питанням.
За останні майже два роки Путін пропустив безліч міжнародних заходів. Фактично він відвідує лише ті країни, де також панує диктатура або автократія. А головне — не діє Римський статут, який зобов’язує арештувати російського президента за ордером МКС.
Проте досі, росія нехай, і у напівлегітимному статусі, але таки залишається у світовій політиці. Представницькі функції рф перебрав на себе голова МЗС Сергій Лавров. Хоча і його легітимність іноді дає збої. Так, наприклад, під час виступу Лаврова на Раді ООН наприкінці листопада дипломати десятків країн вийшли із зали. Однак, після президентських виборів цілком ймовірно, що росія взагалі позбудеться місць у міжнародних організаціях.
Власне, Москва й сама зробила багато, щоб втратити свою легітимність в очах європейських країн. Вона вийшла з усіх конвенцій, які підписувала з Євросоюзом у різних галузях: від соціальної політики до становища корінних народів. Не визнає більше російська влада й і юрисдикції Європейського суду з прав людини.
Тож переобрання Путіна президентом стане лише апогеєм формування російської диктатури, яка втратила будь-яке право впливати на політику цивілізованого світу.