Збройні Сили України розпочали нав’язувати російській окупаційній армії активні дії на декількох напрямках фронту. Закономірно, що слідом за підвищенням інтенсивності бойових зіткнень піднявся й градус інформаційного протиборства. Однак у більшості випадків різні дописи та коментарі в соціальних мережах не виходять за межі діади “зрада-перемога”. Чому це неправильно? Читайте в матеріалі “Військового Кур’єра”.
Читати далі: Зрада і перемога: чому неправильно оцінювати все категоричноФальшива “зрада”
Культ “зради” – це явище, яке притаманне не лише українському суспільству. Воно є неодмінним елементом інформаційного дискурсу багатьох націй світу. Те, що прийнято називати в Україні “зрадою” – нормальна психологічна реакція, яка ґрунтується на песимізмі, гіперболізації, інформаційному викривленні та асиметрії (відсутності всієї картини ситуації, набору фактів тощо). І, безумовно, передує паніці, зневірі та апатії.
Тому й не дивно, що публікація фото та відео матеріалів ураженої техніки Збройних Сил України на Півдні, а також відповідних текстових оцінок спричинила бурю емоцій та обговорень. Логічно, що палаючий український танк або БТР викликатиме лише неприємні емоції.
Після появи декількох відео та фото на південь від н. п. Мала Токмачка (Запорізька обл) одразу ж почали будуватися псевдоекспертні висновки. Наприклад, можна зустріти таке формулювання: “контрнаступ Збройних Сил України на Запорізькому напрямку є безперспективним”. На перший погляд, теза як теза. Однак тут виникає два питання. Перше: чи коректно на підставі однієї-двох невдалих атак тактичного рівня оцінювати оперативно-тактичну ситуацію? Друге: а чи коректно називати висвітлені атаки “спробою контрнаступу” чи “контрнаступом”?
Саме ці дві помилки і містять більшість “експертних” текстів та коментарів. Мало того, що вони є результатом хибної індукції (одиничний випадок переносять на загальний тренд), вони також демонструють вже раніше згадане явище інформаційної асиметрії. Більшість коментаторів навряд бачили бойові накази, плани, задуми військового командування, відповідального за Запорізький напрям тощо. А більшість “глядачів війни”/споживачів подібного контенту не бачили іншої сторони ситуації – втрат супротивника, результати дій сусіднього підрозділу тощо.
У цьому і полягає небезпека “зради” – вона блокує здатність до критичного мислення. Українці так звикли до слова “контрнаступ”, що достатньо показати їм одне (!) відео на якому горить танк з підписом “Спроба контрнаступу в Запорізькій області провалилася” і все – песимізм, зневіра, апатія та зрадофілія миттєво захоплює український сегмент Facebook, Telegram та Twitter. Хоча це лише одне відео, один танк, один факт. Тому і прийнято в таких випадках послуговуватися поняттям “туман війни” – відсутність достовірної інформації щодо ситуації на полі бою в силу об’єктивних причин.
Абстрактна “перемога”
“Зрада” – це не єдина проблема українського інформаційного дискурсу. Інша сторона медалі – “перемога”. Паралельно з “експертними” оцінками штибу “все пропало, спроба контрнаступу провалилася”, почали з’являтися не менш “експертні” дописи по типу “російське командування нічого не знало і зіткнулося із системними проблемами”.
Перемоголюби припускаються тих же помилок, що і їхні колеги-зрадофіли: проводять хибну індукцію та перебувають в ситуації інформаційної асиметрії. Безумовно, відео ураження ворожих БМ-21 “Град” та ТОС-1А “Солнцепек” викликає радість та захоплення, а також виступає своєрідною компенсацією за відео ураження танку Leopard 2A4 та БМП М2 “Bradley”. Однак, знову ж таки, дана “перемога” не відображає всієї оперативної ситуації. Як і визволення сіл Благодатне та Нескучне, що в Донецькій області.
Адепти культу “перемоги” так само не бачили ні бойових наказів, ні планів, ні задумів військового командування (як українського, так і російського). Більше того, навіть зіставлення відео ураження української техніки з відео знищення російської не дасть повної картини. “Глядачі війни”/споживачі контенту просто розглядатимуть це як відео №1 та відео №2.
Якщо “зрада” передує паніці, зневірі та апатії, то “перемога” є провісницею завищення очікувань та втрати відчуття реальності. Як і “зрада”, “перемога” блокує здатність до критичного мислення. Звістка про визволення Благодатного і Нескучного, облетіла весь український сегмент Facebook, Telegram та Twitter. Користувачі невпинно розглядають Deep State Map, чекаючи на нові визволені населені пункти. Наприклад, вже є інформація про вибиття ворога з Макарівки та Сторожового. Тим самим для них війна стає своєрідним серіалом.
“Глядачі війни” вже вірять в “експертні” коментарі штибу “перша лінія оборони російських окупантів на Півдні впала” і т. д. Потім, коли їхні сподівання не підтверджуються, або підтверджуються не в такому обсязі, вони починають звинувачувати не “експертів”, а владу та командування. Це теж нормальна психологічна реакція, оскільки особа не хоче покладати відповідальність за провальність власних очікувань на саму себе.
Як боротися зі зрадофілією та перемоголюбством?
Перш за все, треба раз і назавжди запам’ятати один простий факт – немає сенсу намагатися всерйоз рефлексувати на ситуацію ведення бойових дій, яка розгортається тут і зараз. “Туман війни” не дасть вам цього зробити. Інформаційна асиметрія не дасть вам цього зробити. Плинність самої ситуації не дасть вам цього зробити. Не встигнете ви поринути у “зраду” чи “перемогу”, як отримаєте нову порцію інформації, котра змінить ваше ставлення на 180 градусів. Не варто говорити і про те, що, як правило, інформація про перебіг бойових дій, закономірно, доходить до суспільства з певною затримкою.
Розуміння цього всього вже є першим кроком до того, щоб вашу свідомість не захопила діада “зрада-перемога”. Не менш важливою навичкою є оцінка джерела інформації та системний підхід до отриманих фактів. Наприклад, має значення не лише те, хто поширив певні відомості, але й коли це було зроблено, для чого і в який спосіб.
Очевидно, що неприємно дивитися на те, як горить новенький Leopard. Але дайте собі відповідь чесно: чи намагалися ви в цей момент подумати не про машину, а про долю екіпажу. Скільки б не коштував танк – ви зможете зробити його точну копію або відремонтувати пошкоджений. Тоді як життя чи здоров’я військового вже не повернути. Не говорячи вже про банальну річ – натренований екіпаж є цінним ресурсом. Враховуючи, що західна техніка є новою для українців, питання збереження екіпажів є вкрай важливим у подальшому успішному відбитті збройної агресії рф.
Тому, якою б не була спокуса спожити конкретну інформацію в найпростіший спосіб, треба намагатися подивитися на неї під усіма можливими кутами. Наприклад, тут можна згадати серію “зради” (яка прийшла після хвилі “перемоги”) про те, що під час визволення Харківської області Збройні Сили України не деокупували маленьку частинку Куп’янського району. Брак тактичної, оперативної і стратегічної інформації приводить нас лише до двох відповідей: “не було змоги”, “не доцільно, оскільки це призведе до надмірних втрат і не дасть очевидних переваг над ворогом”. Вже цього достатньо, щоб нівелювати “зраду”.
Перенесення інформаційного протиборства
Емоції контролювати складно, але ще складніше – зберігати здатність до критичного мислення. “Зрада” і “перемога” небезпечні тим, що вони не залишають місця альтернативним поглядам на конкретну ситуацію. Своєю чергою існування лише у такій “двовимірній реальності” дресирує “глядачів війни” споживати інформацію виключно в чітко визначених діапазонах.
Це створює сприятливе середовище для різного роду російських ІПСО – від “контрнаступ має бути проведений одним махом, бо американці та європейці не дадуть більше зброї” до “росіян багато, а росія велика, вони нас закидають м’ясом”.
При цьому не меншою проблемою є те, що інформаційне протистояння відбувається переважно в нашому просторі. Ворог постійно нав’язує нам діаду “зрада-перемога”, апелюючи до наших емоцій та психіки загалом. Вкрай важливо перебирати ініціативу і переносити інформаційне протистояння до інфопростору російської федерації. Принаймні прикладів дії діади “зрада-перемога” на росіян достатньо – від “доцільності утилізації сил і засобів під Бахмутом” до “обстрілів українськими військами прикордонних областей рф”.
Саме тому так необхідно долати “двовимірний” інформаційний дискурс в українському суспільстві. Інформація – це та зброя, яка дозволяє вигравати битви задовго до їхнього початку. Перемога у війні з російською федерацією прийде нескоро. Тому нівелювання панування діади “зрада-перемога” в українському інформаційному дискурсі з її подальшим перенесенням до російського інфопростору має відбуватися вже зараз.
Данило Древницький