В листопаді головною темою інформаційного простору в Україні стали відносини між Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним та Офісом Президента Володимира Зеленського. Останні декілька тижнів українські ЗМІ активно обговорюють, чи не посварилися дві найпопулярніші особи в державі.
Але поза увагою багатьох залишився той факт, що тема взаємовідносин Залужного та Зеленського фактично була нав’язана українському суспільству. Адже ніяких реальних причин, говорити про непорозуміння у військово-політичному керівництві України, не було. Ані Зеленський, ані Залужний не критикували один одного. Не робило цього і їхнє оточення.
Тож як так вийшло, що всі вчепилися в конфлікт, якому немає жодних підтверджень? Щоб відповісти на це питання, довелося дослідити, хто першим почав просувати тему протистояння в українській владі — наративу, який явно працює на російську пропаганду.
Проаналізувавши публікації за останні півтора місяця, можна з впевненістю сказати: теза про начебто конфлікт між Зеленським та Залужним народилася у західних ЗМІ. Причому до народження дотичні провідні видання, такі як журнал Time та The New York Times.
І тут виникає ще одне питання: а чи можуть провідні західні видання працювати на російську пропаганду? Як показує остання інформаційна кампанія, цілком можуть. І це зовсім не означає, що відомі видання “продалися Кремлю”. Останній просто вміло використовує зручних для нього журналістів та експертів.
Як росія маніпулює західною пресою
За великим рахунком, стартом кампанії, яку умовно можна назвати «Залужний проти Зеленського», є відома публікація Саймона Шустера в журналі Time. Ані в назві, ані безпосередньо в матеріалі Шустера не було нічого відверто провокаційного чи сенсаційного. Журналіст розповів про те, як важко президенту України. Адже не все на фронті йде за планом, що цілком зрозуміло. Це велика війна.
Чи можна Шустера звинувачувати у тому, що він свідомо працював на російську пропаганду? Навряд чи. Шустер, без перебільшення, — зірка західної журналістики. І для нього співпраця з Кремлем може призвести до професійної смерті.
Проте, з огляду на біографію Шустера, не дивно, що для російської пропаганди було нескладно, знайти у статті журналіста необхідні меседжі для власної інформаційної кампанії. Автор Time далеко не вперше «підкладає свиню» українській владі. У 2021 році саме Шустер «злив» стенограми розмов Руді Джуліані — адвоката тодішнього президента США республіканця Дональда Трампа, з радником президента України Андрієм Новіковим та очільником Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Це був важкий удар по репутації української влади у Штатах. Кому це було вигідно, і де Шустер взяв розшифровку стенограм — обидва питання є риторичними.
Згадати також можна, що у 2019 році Шустер називав легендарних українських захисників з полку «Азов» нацистами та терористами. Тож чого дивуватися, що й у черговій статті журналіста Кремль знайшов для себе необхідні тези. Так, вони не були головною ідеєю публікації. Але використати слова відомого медійника у необхідному для пропаганди контексті — питання суто технічне.
Ще один поважний журналіст, який відзначився в інформаційній кампанії проти Залужного, це Ендрю Крамер. Минулого року він очолив українську редакцію The New York Times. А на початку листопада став одним з авторів статті про, начебто, розкол в українському військово-політичному керівництві.
Сам Крамер 15 років прожив в росії, а його дружина — росіянка. Звісно, що це нічого не доводить, але його зв’язки з країною-агресоркою не обмежуються двома сухими фактами. У 2021 році на сторінках того самого NYT Крамер розповідав про те, що зробив щеплення від Covid-19 російською вакциною «Спутник V», щоб довести її безпечність. Що це, як не робота на російську пропаганду? Хоч, можливо, й несвідома.
Писав Крамер з російського офісу NYT і про Україну. Так, наприклад, війну, яку росія розв’язала на Донбасі у 2014 році, він називав громадянською. А у 2016 році він потрапив до бази «Миротворця» як журналіст, який отримав акредитацію на окупованій росією частині Луганської та Донецької областей. Журналіст тоді заявив, що влада в Україні перешкоджає висвітленню війни «з обох боків». А «Миротворець» він назвав «націоналістичним сайтом». Це термін, який використовує російська пропаганда.
Тож, як бачимо, і цьому випадку в інформаційній кампанії росія використала цілком зручного для цього журналіста, який дуже часто дає подіям, м’яко кажучи, суперечливі оцінки, які грають на руку кремлівським пропагандистам.
Західні експерти на службі російської пропаганди
Не менш корисними для Кремля є і деякі західні експерти. Один з них — Стівен Браєн, який пише для видання Asia Times. Чому видання, яке спеціалізується на новинах Азії, так цікавить Україна, окреме питання.
Браєн не є відомим журналістом. Більшість українців взагалі навряд чи колись про нього чули. Проте інформація з відкритих джерел свідчить про те, що у США Браєн в певних колах — доволі поважна особа. Він має ступень доктора, працював в Сенаті США та є експертом у питаннях безпеки. Та навіть був заступником міністра оборони за часів 40-го американського президента Рональда Рейгана.
Тобто, формально все вказує не те, що цій людині можна довіряти. Але це відчуття швидко зникає, коли бачиш, що цей «поважний експерт» пише. Фактично він повторює всі наративи інформкампанії проти Залужного. Цей «експерт» дописався до того, що стверджує, начебто, Зеленський готує арешт Залужного. Як він це аргументує? Посилається на українське видання «Українська правда», яке днями написало, що начебто готується звільнення трьох командувачів ЗСУ. При цьому сама УП не наводить жодних підтверджень цієї інформації. А згодом українська редакція «Радіо Свобода» з посиланням на офіційний коментар від Міністерства оборони України цю інформацію взагалі спростувала. Але звісно, що експерт цього спростування не бачить.
Не стидається Браєн за необхідності посилатися й на російські пропагандистські джерела, та навіть цитувати Олексія Арестовича, який останнім часом зайняв майже проросійську позицію.
І знов таки, важко уявити, що досвідченого американського діяча купив Кремль. Тож чому він зайняв проросійську позицію? Відповідь на це питання криється в його політичних поглядах. Браєн – відвертий «трампіст». І за будь-якої нагоди критикує діяльність Білого дому. Політику чинного американського президента Джо Байдена він називає провальною. І підтримка України, на його думку, це наочно підтверджує. Звісно, якщо ці підтвердження шукати в англомовній версії російського пропагандистського видання «Спутник», матеріали якого Браєн часто використовує для доведення своїх тез.
До речі, в оточенні мільярдера Ілона Маска, який теж дуже часто робить антиукраїнські заяви, також багато прихильників Дональда Трампа, що засвідчив в біографії бізнесмена журналіст Волтер Айзексон. Та й сам Маск неодноразово демонстрував свої симпатії до Трампа. Тож цілком очевидно, що в колах «трампістів» ідея примирення з росією на будь-яких умовах є дуже популярною. І цим із задоволенням користується кремлівська пропаганда.
Як бачимо, завдяки деяким західним журналістам та експертам, росія може без зайвих зусиль запускати інформаційні кампанії проти України. І для цього навіть не обов’язково комусь платити. Західні лідери думок самі залюбки формулюють необхідні для Кремля наративи. Пропаганді залишається лише розігнати ці наративи, наприклад, через підконтрольні «Телеграм-канали». А саме Telegram для більшості українців сьогодні є головним джерелом інформації.
А далі ці наративи підхоплюють українські ЗМІ, які змушені реагувати на теми, що мають попит у суспільстві. Так, завдяки західним ЗМІ, ми отримуємо конфлікти у владі, яких насправді немає.