Влаштувавши заколот, Євгеній Пригожин увійшов до пулу зрадників Путіна. А останній зрад не вибачає. То ж доля Пригожина була визначена ще два місяці тому, коли він захопив штаб російських військ в Ростові, а потім пішов на Москву.
Євгеній Пригожин підписав собі смертний вирок в той день, коли вирішив влаштувати, так званий, «заколот вихідного дня». І хоча він всіляко підкреслював, що йде проти керівництва міністра оборони Шойгу та начальника штабу зс рф Герасимова, головний удар прийшовся саме по кремлівському диктатору Путіну, який ще у 2018 році в одному з інтерв’ю підкреслював, що єдине, чого він не вибачає – це зрада.
Не виключено, що «ордер» на вбивство Пригожина в Кремлі виписали ще раніше, коли очільник терористичного угруповання «Вагнер» почав «наїжджати» на міністра оборони рф Сергія Шойгу та начальника російського генштабу Валерія Герасимова. Хоча й про «щасливого дідуся» в той період Пригожин теж згадував.
Гіпотетично, для Путіна цього було достатньо, щоб зрозуміти, що контроль над своїм «кухарем» втрачено. А для російського диктатора, це означає, що така людина небезпечна для його режиму.
Ким був Пригожин для Путина
До того, як стати «кухарем Путина» Пригожин був звичайним ленінградським злочинцем. Свій перший та єдиний строк він отримав у 18 років за пограбування. Після виходу на волю, майбутній заколотник подався в бізнесмени. Та врешті решт відкрив власний ресторан. Саме завдяки ресторанному бізнесу, Пригожин на початку «дев’яностих» познайомився з першими людьми Петербурга. В тому числі і з мером міста Анатолієм Собчаком, помічником якого тоді був Путін.
Саме тоді Пригожин почав отримувати перші державні замовлення. Спочатку на обслуговування державних банкетів. А пізніше «кухар Путіна» почав годувати всю російську армію.
При чому, як засвідчують журналістські розслідування, Пригожин не просто обслуговував банкети. Його офіціанти підслуховували своїх клієнтів під час прийомів і доносили своєму керівнику. На заходах за участю керівництва країни, Пригожин працював особисто. Про Путіна ж він завжди відгукувався з демонстративною повагою, а коли писав про нього, то виключно великими літерами.
Змінив амплуа Пригожин з початком військової агресії росії проти України. З «кухаря Путіна» він перетворився на «барона війни», який очолює найвідомішу на пострадянському просторі “приватну” армію. Хоча приватність цієї армії була формальною. Як з’ясувалося пізніше, «Вагнер» отримував від російської влади мільярди рублів. Тобто, був фактично напівдержавним проксі-утворенням.
Саме як керівник «Вагнера» Пригожин і пішов на публічну конфронтацію з російським військовим керівництвом. Він, не добираючи слів, критикував армію. А його звернення до Шойгу та Герасимова стосовно боєприпасів можна сказати, що стало мемом, який активно використовують українські блогери.
Дійшло навіть до того, що в одному з інтерв’ю Пригожин сказав, що Москва вдердлася в Україну під надуманим приводом, який сфабрикували в міністерстві оборони рф. І що росія фактично зробила українців однією з найбільш відомих та згуртованих націй у світі.
Причини конфлікту Пригожина з Шойгу невідомі. Але не виключено, що між міністерством оборони рф та «Вагнером» виникла банальна конкуренція.
Закінчилася вся ця історія невдалим “походом на Москву”, під час якого «вагнерівці» збили кілька російських вертольотів і вбили щонайменше 13 російських військовослужбовців. При цьому, Пригожин особисто участі в поході не брав.
Відтак, Путін був змушений домовлятися зі своїм «кухарем». «Вагнеру» пообіцяли амністію та вільне приєднання до лав російських збройних сил. А ось які гарантії отримав особисто Пригожин, невідомо. Але очевидно, що за всі свої роки правління російський диктатор отримав найболючішого ляпаса, та ще й від людини зі свого близького оточення.
Чому Пригожин був приречений
Чи міг Путін після всіх цих подій залишити Пригожина живим? Очевидно, що ні. Адже російська влада прибирає всіх, хто, на її думку, загрожує системі. За прикладами далеко ходити не треба.
Достатньо згадати хоча б Кирила Стремоусова – херсонського колаборанта, який до останнього був максимально лояльний до окупантів. Але для Кремля він став проблемою через свої заяви про те, що російська армія ні в якому разі не збирається залишати Херсон. Хоча вже тоді в Москві розуміли, що з обласного центру доведеться тікати. І за день до втечі росіян з міста Стремоусов несподівано “загинув в автомобільній катастрофі”.
Не менш показова й доля ватажків-терористів на Донбасі – Мозгового, Дрьомова, Бєднова (“Бетмена) та багатьох інших. Всі вони, на думку Кремля, були некерованими, а отже небезпечними для російської влади. Саме тому, на їхню ліквідацію було відправлено групу “Вагнер” і особисто “праву руку” Пригожина – Дмітрія Уткіна. Іронія долі: ліквідувавши лідерів донбаських бойовиків, Уткін та Пригожин відправилися на той світ слідом за ними.
Різниця тут лише в масштабах подій та рівнях прийняття рішень. Навряд чи, вбивати Стремоусова чи Мозгового, наказував особисто Путін. А ось прибрати ватажка «Вагнера» без згоди кремлівського диктатора точно не могли. Так само, за наказом Путіна вбивали Бориса Березовського. За особистим розпорядженням президента росії опинився за гратами й мільярдер, голова компанії «Юкос» Михайло Ходорковський. І саме Путін приймав рішення про звільнення опального бізнесмена.
В оточені Путіна немає жодної людини, яка б вступила з ним в конфронтацію, та не поплатилася б за це. А про його опонентів годі й казати.
Чи розумів це Пригожин? Очевидно, що так. Тоді виникає інше питання, чому ж тоді він не спробував по-справжньому влаштувати заколот? Слушну думку з цього приводу висказав Стів Холл, колишній керівник операцій ЦРУ в росії: “розпочавши марш на Москву, Пригожин зрозумів, що відкусив більше, ніж може проковтнути. Тому і “дав задню””.
Ще одне питання – чому Пригожина не вбили одразу? Від заколоту до падіння літака, в якому загинув «бойовий кухар», пройшло два місяці. Скоріш за все, в Кремлі просто чекали, коли до «Вагнера» та його боса вщухне медійна увага. Раніше для росіян Пригожин був ледь не національним героєм. Коли його “відключили від ефіру”, російський обиватель про Пригожина майже забув. Тож тепер його не так небезпечна для російської влади.
Чому кінець Пригожина – це лише початок?
Якщо раніше російська влада намагалася створювати ілюзію демократії в країні, то з початком великої війни в росії запанувала справжня диктатура. Буквально за лічені місяці було закрито всі видання, яким ще дозволялося транслювати альтернативну точку зору. Опозиціонерів почали кидати за грати на космічні терміни. А в освітні програми почали впроваджувати спеціальні підручники, які нагадують пропаганду радянських часів.
Кремль почав максимально зміцнювати вертикаль влади – процес, через який пройшло багато диктатур. Та який закінчився зміною влади. Той самий шлях подалав Єгипет, в якому у 2011 році невдоволені генерали усунули від президентського крісла Хосні Мубарака.
Те саме відбуватиметься й в росії. А заколот Пригожина – це лише перша ластівка. Згодом в російських елітах з’являтиметься все більше людей, які розуміють, що джерело всіх їх проблем, це саме Путін.
Очевидно, що найближчим часом криза в російській владі посилюватиметься. Адже грошей в країні стає все менше через великі проблеми з продажем вуглеводнів. До того ж, сам Путін для зовнішнього світу фактично став ізгоєм. Все це рано чи пізно підштовхне оточення диктатора на радикальні дії.
Матиме смерть Пригожина і суто технічні наслідки. Владі доведеться щось робити з так званими “воєнкорами”, які працювали на структури боса «вагнерів». Скоріш за все, найбільш впливових з них, влада спробує перекупити. А тих, з ким домовитися не вийде, може чекати доля Владлена Татарського, який теж був лояльним до Пригожина.