Казахстан, користуючись випаданням росії, посилює позиції на енергетичному ринку Європейського Союзу. Експерти прогнозують, що Казахстан може стати порятунком для Старого Світу. Але чи вистачить казахам ресурсів, щоб задовольнити енергетичні потреби Європи? Читайте в матеріалі “Військового Кур’єра“.
Скільки нафти постачала росія до ЄС?
Нафтові компанії з рф почали стрімко втрачати європейський ринок лише на початку 2023-го. Тобто майже через рік після того, як росія розв’язала повномасштабну агресію проти України.
Чому так? Справа в тому, що Європі потрібен був час, щоб знайти альтернативу російським енергоносіям. Обмеження проти нафтових компаній з рф запрацювали в повному обсязі лише в лютому 2023 року, коли почав діяти 6-й пакет санкцій ЄС. Росіянам заборонили ввозити до ЄС нафту та нафтопродукти, а також встановили на ці товари цінову стелю: на сиру нафту – $60 за барель, на світлі нафтопродукти – $100 за барель.
За даними Європейського статистичного бюро, в березні 2023 року імпорт сирої нафти та нафтопродуктів до ЄС із росії впав до 1,4 млн тонн, тоді як до початку повномасштабної агресії середній щомісячний показник був на рівні 15,2 млн тонн. Тобто, постачання впало на 90%!
Ембарго на імпорт до ЄС російської нафти запрацювало на декілька місяців раніше, ніж на нафтопродукти. Тож у грудні 2022-го, порівняно з січнем того ж року, обсяги постачань впали на 70% – з 12,4 до 3,7 млн тонн. В подальші місяці імпорт продовжував падати. І в березні 2023-го вже опустився до 1,17 млн тонн, або на 91% від початкового показника.
Імпорт нафтопродуктів скоротився з 3,3 млн. тонн у січні 2022 року до 0,7 млн тонн у лютому 2023 року, або на 80%. А у березні від російського імпорту вже залишилося 0,3 млн тонн, або лише 8% від початкового показника.
Щоправда, повністю від російської нафти ЄC не відмовився. Угорщина, Словаччина та Чехія виявилися занадто залежними від енергоносіїв з рф. Тому для них в санкціях зробили виняток.
Чи зможе Казахстан замінити росію?
Після того, як росія попрощалася з нафтовим ринком Європи, попит регіону почав поступово займати Казахстан. За даними агентства Reuters, у першому кварталі 2023 року країна відправила до Європи 71% своєї експортованої нафти. Тоді як торік показник був на рівні 65%.
У 2022 році Казахстан експортував 65 млн тонн нафти. Якщо цього року загальні об’єми принципово не зміняться, то до Європи казахстанські компанії відправлять понад 46 млн тонн сировини. Це майже 4 млн тонн на місяць.
Тоді як росія до повномасштабного вторгнення в Україну щомісячно експортувала до ЄС в середньому 15 млн тонн. А в деякі періоди показник стрибав до 20 млн тонн.
Чи зможе таких об’ємів досягти Казахстан? Імовірно, ні, оскільки існує декілька перешкод. Перша – обсяги видобування. Країна не качає стільки нафти, щоб перекрити поставки з росії. У 2022 році казахстанські нафтовики видобули близько 84 млн тонн. Навіть якщо Астана відправлятиме 100% всієї видобутої сировини до Європи, то для збереження показника в 15 млн тонн її вистачить менше, ніж на півроку.
Друга перешкода – логістика. Постачання казахстанської нафти переважно відбувається нафтопроводами, які проходять через територію росії. Йдеться про два шляхи: “Дружба” та Каспійський трубопровідний консорціум (скорочено КТК). Останній пропускає 80% експортної нафти казахів.
Тому не дивно, що росія вдається до саботажу поставок казахстанської нафти до Європи. Лише минулого року росіяни тричі блокували експорт “чорного золота” з Казахстану через термінал в Новоросійську, до якого веде нафтопровід КТК.
Блокування казахстанської нафти розпочалося майже одразу після домовленостей з Європою. 4 липня 2022 року Казахстан висловив готовність допомогти ЄС подолати енергетичну кризу. А вже наступного дня російський суд постановив на 30 діб призупинити роботу морського терміналу, через який проходить основний потік казахстанської нафти в європейському напрямку.
До цього термінал в Новоросійську зупиняли ще двічі: в березні та червні. Перший раз, начебто, через те, що вийшли з ладу два з трьох виносних причальних пристроїв, за допомогою яких нафту заливають у танкери. Хоча до цього подібних проблем не було. Вдруге зупинка відбулася у зв’язку з плановими роботами щодо пошуку підводних мін часів Другої світової війни.
Чи є альтернативний шлях для експорту?
Зараз Казахстан намагається оперативно вирішити проблему з логістикою. У I кварталі 2023 року країна наростила постачання нафти до Європи в обхід росії – через порти Каспійського моря. Щоб зменшити залежність від москви, Астана збільшила прокачку через порт Актау – з 28,9 тис. тонн у січні-березні 2022 року до 163,4 тис. за аналогічний період цього року. Тобто, експорт альтернативним шляхом зріс приблизно в 5,5 разів.
Також Казахстан розглядає експорт своєї нафти в обхід росії дном Каспійського моря до Азербайджан. А далі вона піде з Баку через Тбілісі до турецького середземноморського порту Джейхан. Це була б реальна альтернатива більш ненадійному КТК. Але для цього потрібно побудувати нафтопровід через Каспійське море.
Наскільки казахстанська нафта важлива для Європи?
Казахстан не може повністю заповнити ті об’єми європейського попиту, який раніше задовольняла росія. Однак значення казахстанського ресурсу для деяких європейських країн не треба недооцінювати.
Хорошим прикладом є Німеччина. Уряд країни з січня 2023 року припинив імпорт російської нафти через нафтопровід “Дружба”. Ще з радянських часів даною артерією постачалася сировина до двох східнонімецьких НПЗ – у Шведті та в Лойні. Обидва підприємства все своє існування працювали виключно на російській нафті.
При цьому НПЗ у Шведті має стратегічне значення для Німеччини. Підприємство забезпечує нафтопродуктами столицю держави – Берлін. До того ж завод є основним роботодавцем в районі Уккермарк.
І саме казахстанська нафта, яка почала надходити через “Дружбу”, врятувала ці підприємства від зупинки. А Берлін – від дефіциту нафтопродуктів. Щомісяця Казахстан експортує на німецькі НПЗ приблизно 100 тис. тонн нафти, що завантажує заводи у Шведті та в Лойні приблизно на 80%.
Тому навіть не зважаючи на те, що Казахстан не може повністю перекрити потреби Європи, які задовольняла росія, його нафта дозволяє ЄС диверсифікувати свій нафтовий ринок.