Цієї ночі Іран вдарив балістичними ракетами по іракському місту Ербіль. Представники іранської влади заявили, що били по «шпигунських центрах» та «антиіранських терористичних групах». Але розголосу ця подія набула через те, що ракети розірвалися неподалік від американського консульства. У ЗМІ це було розцінено як спроба атакувати саме США.
Проте Вашингтон обмежився нейтральними дипломатичними заявами. У Держдепі засудили атаку, та запевнили, що жоден з громадян США не постраждав. Така реакція, скоріш за все, означає, що у Білому домі не планують вступати у пряму конфронтацію з Іраном. Але, схоже, що прямих зіткнень уникає й Тегеран, який діє переважно через свої проксі-війська — «хамасівців» та хуситів. Та й ракетного удару іранські збройні сили офіційні завдали не по американським військовим чи дипломатам, а по якихось міфічних «шпигунських центрах».
Від початку чергового конфлікту на Близькому Сході, точкою відліку якого можна вважати напад у жовтні «хамасівців» на Ізраїль, Іран офіційно залучив своїх військових вперше. До цього іранська влада обмежувалася лише заявами та таємною підтримкою угруповань Хамасу у секторі Газа та хуситів в Ємені.
Цього ж разу Тегеран взяв на себе відповідальність за ракетну атаку на Ірак. Однак її результативність під великим питанням. Американська інфраструктура та персонал, що перебувають в країні, не постраждали. А представники влади США вже назвали цю атаку вкрай неточною та безглуздою. Експерти ж вважають, що прямої конфронтації намагаються уникати як в Тегерані, так і Білому домі. Хоча, на адресу Вашингтона все більше лунає критики через занадто м’яку позицію на Близькому Сході.
Проксі-війна між США та Іраном
Американські експерти зазначають: зараз США роблять все, щоб не мати прямих зіткнень з Іраном. Про це свідчить нещодавня атака американців на хуситські позиції в Ємені, коли було знищено пускові установки, радари та склади угруповання, що тероризує торгові судна у Червоному морі.
Операція була виваженою. І спрямовувалася виключно проти хуситів. Хоча, розвідка США неодноразово підтверджувала, що за хуситами та Хамасом стоїть Іран. Саме ця країна фінансує радикальні ісламські угруповання та забезпечує їх зброєю. Тож логічно було б боротися з «коренем зла». Однак у Білому домі на цей крок не наважуються.
Не зацікавлені у великій війні на Близькому Сході й в Тегерані. Принаймні, у цьому впевнена американська розвідка, на дані якої посилається видання The New York Times. Як зазначив колишній американський дипломат Раян С. Крокер, для іранської влади зараз найважливіше — це стабільність режиму, який змушений боротися з протестами в країні. До того ж у верховного лідера Ірану — 84-літнього Алі Хаменеї — великі проблеми зі здоров’ям.
Якщо вірити даним американської розвідки, головна мета Тегерану — вдарити по Ізраїлю та США якнайсильніше, але не розв’язуючи широкомасштабну війну. Саме тому Хамас та хусити не отримують прямої військової підтримки від Ірану.
Поки що Ірану та США вдається уникати прямих зіткнень. Але зовсім скоро ситуація може змінитися, адже в Америці все частіше лунають заклики до більш рішучих дій на Близькому Сході. Поки що йдеться переважно про повернення санкційного тиску. Але обговорюється й військова операція.
Байдена критикують за м’якість
У контексті передвиборчих перегонів в США, адміністрацію Джо Байдена все частіше критикують саме за м’яку позицію на Близькому Сході, яка й призвела до посилення позицій Ірану. Американському президенту пригадали пом’якшення санкцій проти Тегерану, про яке ще у серпні повідомляла агенція Bloomberg. Начебто, це допомогло іранським компаніям наростити експорт нафти та збільшити фінансування своїх проксі-армій.
Задум Білого дому, який погодився пом’якшити деякі санкції, полягав у тому, щоб інтегрувати Іран до Близького Сходу — заохотити країну співпрацювати із Саудівською Аравію та припинити конфронтацію з Ізраїлем. Але цей план, м’яко кажучи, провалився. Тегеран розцінив політику США як слабкість. І почав нарощувати свій вплив у регіоні.
Заклики до більш рішучих дій, перш за все, лунають з боку опонентів Байдена — республіканців. Так, наприклад, нещодавно американський сенатор Рік Скотт заявив, що слабкість Байдена штовхає Америку до третьої світової війни.
«В Європі йде сухопутна війна, Ізраїль зазнає постійних нападів, а злі тирани, такі як президент Китаю Сі Цзіньпін і президент росії Володимир Путін, спостерігають і чекають, щоб атакувати. Конфлікт у Червоному морі робить цей факт незаперечним», – зазначив республіканець на своєму сайті.
На думку експертів, США мають повернутися до «каральної» політики відносно Тегерана. Це означає введення нових санкцій та запобігання створення в країні ядерної зброї. Інакше проблему з Іраном доведеться вирішувати американським військовим.
«Вся регіональна політика Америки повинна бути переосмислена і реконструйована. Це має початися з повернення до стримування Ірану та покарання його, а не винагородження за його зловмисну роль у всьому регіоні», – зазначав американський політолог Чарльз Ліпсон після вторгнення Хамасу до Ізраїля. Логічно припустити, що подібні думки лише посилилися після подій у Червоному морі.
Причому аналітики відзначають, що м’яка позиція з Іраном немає жодного сенсу. Адже це не росія і не Китай, які мають ядерну зброю. За великим рахунком, Тегеран не здатен завдати жодної шкоди США. Тож тактика спонукання до діалогу через пом’якшення санкцій себе не виправдовує. І на часі можливі більш жорстокі заходи щодо Ірану.