fbpx

Попри те, що час “танкових кулаків” вже минув, російські панцерники все ще залишаються реальною загрозою для української армії на полі бою. Чим можемо відповісти? В нас уже є американські “Джавеліни” та власна протитанкова система “Стугна”. Але Міністерство оборони вперто продовжує “розвивати” пострадянські гармати “Рапіра” і закупає для них за кордоном снаряди. Мало того, що старі радянські, ще  й браковані. Редакція отримала з різних джерел документи, що підтверджують версію про ознаки масштабної корупції в цих закупках. 

Усе почалося з того, що в грудні 2020 року Державна Компанія “Укрспецекспорт” імпортувала з Чехії 2000 артилерійських боєприпасів калібру 100 мм для 100-мм протитанкової пушки МТ-12  УОФ12.

Протитанкова гармата  МТ-12 – це і є та сама “Рапіра”, застаріла буксована система радянської ідеології. Безумовно, під час війни, яку ми ведемо, обирати не доводиться, а таких гармат нам дісталося в спадщину від СРСР доволі багато. Проблема в тому, що таких снарядів на складах майже не залишилося, а власного їх виробництва Україна не має, тому вимушена закупати цей боєприпас у східній Європі, де ще залишилися запаси після виходу радянських окупаційних контингентів у 1989 – 1991 роках минулого сторіччя. Відповідно, снаряди, що були придбані, марковані  1986-88 роками виробництва.

Бізнес, нічого особистого…

В березні цього 2021 року вибухнув скандал. Народний депутат Бондар оприлюднив інформацію про те, що Міноборони закупило в Європі списані радянські боєприпаси 35-річної давності, які  не відповідають вимогам безпеки та не підлягають закупівлі як небезпечні й неефективні

За даними Бондаря, 19.10.2020 року між МО України та ДП “Укрспецекспорт” укладено державний контракт № 403/1/20/74 на постачання 5000 пострілів УОФ12 за ціною, еквівалентною 760 євро за штуку. Загальна вартість сягнула 126,5 млн грн. Як постачальника вказано Czech Defense Systems a.s.  Збитки бюджету, за даними депутата, становлять 48,28 млн грн.

Справа в тому, що за таку ціну можна купити нові постріли навіть більших калібрів, наприклад, для гаубиці «Акація», тому ціна 35-ти річного боєприпасу, списаного зі складів зберігання в Болгарії, не могла не привернути увагу.

Те, що питання закупівлі в Болгарії пострілів для «Рапіри», виготовлених 35 років тому в СРСР через чеську “прокладку”, є питанням чутливим для Міністерства оборони України стало зрозуміло одразу після виходу на офіційному сайті МОУ статті з дивною для державного ресурсу назвою: «Інсинуації, політиканство та несумлінна конкурентна боротьба: постріли до «Рапіри» закуплено за найнижчою ціною та з належною якістю, – Міноборони»

Обґрунтовуючи завищення ціни, МОУ стверджує, що постріли УОФ12 було відремонтовані «із заміною всіх порохів та пороховмісних складових». Однак це не відповідає стану речей.

На фото – “показові випробування” нібито цієї самої партії пострілів, на які не були допущені незалежні експерти та ЗМІ – тільки відомчий ресурс…

Підмочений порох Міноборони

Пороха у цієї партії, вірогідно, ніхто не міняв, і тому для перевірки безпечності використання старих пострілів невизначеної якості, заступник Міністра оборони О.Миронюк (який, за даними від поінформованого джерела є основним ідеологом та куратором цієї закупівлі) вже після порушення кримінального впровадження  наказав перевірити їх окремим дорученням від 07.05.2021 №6721/з.

За розпорядженням від 26.05.2021 №735/2/1459 тимчасово виконуючого  обов’язки начальника Центрального управління засобами ураження Озброєння Командування Сил Логістики ЗСУ було проведене лабораторне випробування порохів в центрі контролю якості боєприпасів во А2192 (смт Городок, Житомирська область).

Тут  і викрилися факти, які мають всі ознаки скоєння злочину.  Справа в тім, що вірогідно для приховування віку та якості боєприпасів, певні “невизначені особи” вирішили поставити нові підривники (старі розвалилися від іржі), пофарбувати снаряди, зробити нову тару й нові ярлики маркування і таким чином видати неробочі старі боєприпаси за “майже нові”.

Прорахувалися фігуранти в тому, що СРСР робив УОФ12 із внутрішнім дублюючим ярликом, а його замінити забули.

Таким чином, постріли, які Міністерство оборони називає «фактично новими» є – фактично старими, детальні висновки лабораторії в таблиці.

Фальсифікацію було викрито завдяки з одного боку необізнаності виконавців цих дій  в особливостях радянського маркування, з іншого боку – чесній та принциповій позиції працівників лабораторії, які у звіті від 02.06.2021 з вихідним № 2323 описали все як є.

Експерт, якого ми залучили до оцінки цих документів, прокоментував це так:

“Припускаю, що співробітники лабораторії були настільки шоковані побаченим, що вирішили не коментувати маркування балістичного нітродіглікольового пороху 3-ї групи калорійності – ДГ-3 13/1 5/68, у складі в УОФ 12. Маркування свідчить, що це порох було виготовлено – в 1968 (!) році.

В звіті є ще багато чого цікавого, але, як на мій погляд, ознаки злочину підроблення з метою фальсифікації мають повне підтвердження, та вочевидь, ці боєприпаси не можуть коштувати того, що за них заплатило МОУ за безпосереднім контролем заступника міністра О.Миронюка. 

Скільки ж насправді коштує те, що МОУ придбало як “нове”?

Власником цих пострілів було Міністерство оборони Болгарії, яке зняло їх з експлуатації, та реалізовувало на ринку, як надлишкове майно, по залишковій вартості протягом  2004-2017 рр.

У вересні 2017 року, MSM MARTIN S.R.O надіслало декілька пропозицій ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» щодо постачання МОУ 100 мм пострілів за імпортом, які пройшли ремонт в 2016-2017 рр. за ціною орієнтовно – 440 доларів США за одиницю. 

27 вересня 2017 року відповідні пропозиції були скеровані керівництвом ДП ДГЗП «Спецтехноекспорт» тво директора Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ Шостаку В.Г для розгляду та прийняття рішення щодо можливої закупівлі для забезпечення ЗСУ.

На початку 2018 року, пропозицію закупівлі 100 мм пострілів за ціною орієнтовно 440 доларів було опрацьовано й відхилено у зв’язку з тим, що постріли не відповідають чинним вимогам по якості, року виготовлення, терміну придатності та іншим стандартам, зокрема тим, що вказаних в ГОСТ «Общие технические требования к боеприпасам».

Але у 2020 році, той самий Шостак В.Г. погоджує закупівлю тих самих 100 мм пострілів, нібито  відремонтованих компанією MSM MARTIN S.R.O в 2016-2017 рр., вже за ціною 900 доларів США (26 983,73 грн) через транзитну компанію – Czech Defense Systems a.s.. Обидві компанії – пов’язані, мають одного й того самого власника – Czechoslovak Group (Чехія), відповідна інформація розміщена на сайті компанії, дивіться також відео за посиланням.

Міністерство оборони стверджує, що партія пострілів, що закуплена у 2020 році, відрізняється від партії, що пропонувалася вдвічі дешевше у 2017 році. Але це не відповідає фактам. Перед тим, як товар оборонного призначення потрапляє в державне оборонне замовлення (ДОЗ), він обов’язково має бути включеним після перевірки характеристик, наказом до реєстру виробників продукції, робіт і послуг оборонного призначення. Так от – ті самі постріли для «Рапіри», що Міноборони називає «іншими» по 900 доларів, були включені в реєстр ще у 2017 році, коли їх власне і пропонували, але по 440 доларів. Вочевидь, що постріли «вироблені у 2020 році» не можна б було включити в Реєстр у 2017 році. Нижче витяг із протоколу засідання комісії МОУ під головуванням того самого Шостак В.Г. по розгляду пропозицій від 11.06.2020 р.

Замість постскріптуму

Вже перед виходом цього матеріалу, редакція отримала копію відповіді Мінекономіки, яка може свідчити про те, що ті постріли, які МОУ купило від Czech Defense Systems (Чехії) в 2021 році, як “нові”, або відреставровані насправді є пострілами списаними зі складів зберігання в Болгарії, та саме тими, які пропонувала компанія “EMCO Ltd.”, Болгарія через кіпрський офшор “Stevena Trading Limited” ще в 2016-2017 рр. за ціною вдвічі нижче. Але тоді МОУ  тоді відмовилося, бо “якість викликала питання”…

Таким чином масштабні зловживання в процесі закупівель вкрай необхідних ЗСУ боєприпасів, про що говорив депутат Бондар знаходять фактичні та документальні підтвердження. Редакція сподівається що НАБУ вже розглядає наведені документи та надасть цим діям кваліфікацію відповідно до статей Кримінального Кодексу України.

Олександр Сурков, головний редактор