Для російської федерації парад з нагоди Дня перемоги – це сакральне дійство, яке за будь-яких умов має бути проведене. Це своєрідний ритуал, який повинен продемонструвати “силу” радянської/російської зброї, “велич” росії та її “зв’язок” з “поколінням переможців”. Чи змогла росія впоратися із цією пропагандистською задачею цьогоріч? І що насправді показала росія своїм парадом у москві?
“Сила” радянської/російської зброї
Цьогорічний парад у москві, мабуть, був найбільш сірим за всю історію подібних заходів у цій країні. Глядачам демонструвалися 10 бронеавтомобілів “Тигр”, 6 бронеавтомобілів “ВПК-Урал”, 10 бронеавтомобілів “Ахмат”, 2 БТР-82, 6 ОТРК “Іскандер-М“, 6 ЗРК С-400, 3 одиниці СРК “Ярс” та 3 одиниці ВПК-7829 “Бумеранг”. І один танк Т-34. Відверто мало, особливо, якщо порівнювати з минулорічним парадом. Тоді широкому загалу показали 131 одиницю техніки. Серед них були і САУ, і танки, і РСЗВ, які цьогоріч не захотіли або не змогли показати. Навіть не демонструвався вічно перспективний танк Т-14 “Армата”.
У будь-якому разі, різниця в кількості та якості техніки очевидна. Також, як і під час минулорічного параду, не було авіаційної складової. На перший погляд це не дивно. Колосальні втрати росії в техніці на українській землі не є секретом. Однак чому ж не показали ту ж “Армату” або хоча б один Т-90М “Прорив” чи “перспективний” БМП “Курганець-25”? Імовірно, задача нинішнього параду полягала не в демонстрації широкої номенклатури озброєння.
Варто звернути увагу, що на фоні бронеавтомобілів, які й виконували роль “масовки”, єдиним серйозним озброєнням були Іскандери та Ярси. Перший є носієм тактичної ядерної зброї, другий – стратегічної. На це й робився акцент. Типовому російському споживачу показали приблизно такий наратив: “у нас все одно є ядерна зброя – ми не програємо”. Таке повідомлення продемонстрували і всьому світу.
СРСР 2.0
На цьогорічному параді були присутні президенти білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану та прем’єр-міністр Вірменії. Варто нагадати, що в 2022 році іноземних лідерів взагалі не було, а в 2021 році путіну склав компанію лише президент Таджикистану Емомалі Рахмон. Відповідно, парад 2023 року в даному контексті вже є “проривним” для росії.
Але тут важливо інше. Для путіна не складно домовитися про присутність президентів Еритреї, Сирії чи ЦАР або очільника КНДР. Знаходження поруч з путіним саме лідерів центральноазійських держав, білорусі та Вірменії виконує дві функції. Перша – чітко окреслює сфери впливу росії. Друга – наголошує на “величі” та “першості” росії у відносинах з країнами колишнього срср, яка “не залишилася наодинці”.
Хоч все це і має свій зовнішній вимір, але, як і у випадку демонстрації озброєння, спрямоване на внутрішню аудиторію. Типовому росіянину показують “велич” росії не лише у зброї, а й серед своїх “менших братів/партнерів” по колишньому срср. Таким чином, москва немов сформувала навколо себе вісь держав, які протистоять “західному впливу”. Своєрідний срср 2.0.
“Нащадки переможців”
Відмовившись вкотре попіарити Т-14 “Армата”, росіяни все ж викотили на парад Т-34, який прийнято вважати одним із символів перемоги срср у Другій світовій війні. Це робиться не вперше і мета такої демонстрації цілком очевидна – “спадкоємність, причетність до великої перемоги”
Однак Т-34 – це лише уречевлений символ. Основою для встановлення містку між “переможцем” срср та нинішньою росією стала промова путіна. Лише лінивий не помітив, що про Другу світову і загалом про минуле російський президент говорив мало. Його увага була сконцентрована на широкомасштабній агресії проти України та на “протистоянні” із Заходом. Диктатор неодноразово спекулював поняттям “нацизм”, погрожував Заходу “розгромом” та звинувачував його у війні в Україні. Однак найголовніше, що путін назвав агресію “священною” та “народною”, не оминувши наративу про “загрозу для існування самої росії”.
Очевидно, що для багатьох українців та для світової спільноти теза про “росію-жертву” викликає, м’яко кажучи, здивування. Однак все це діяння у вигляді параду проводиться з 1995 року не для зовнішнього світу, а для самих росіян. Країні-агресору байдуже, що про неї думатимуть ті, хто допомагає Україні нищити російські війська. Президенту рф важливо, щоб його основний ресурс, пересічні росіяни, продовжували сліпо вірити у міфи про “силу”, “велич”, “особливість”, “винятковість” та “непереможність” росії. путін хаотично шукає мету війни, яка виправдає колосальні втрати і мотивуватиме йти і гинути нові орди росіян.
Власне це і продемонструвала росія під час параду в москві. Наразі ми є свідками того, як російський режим консервується і замикається від всього світу, перетворюючись на КНДР у більших масштабах.