Ізраїль поступово приходить до тями після карколомного нападу Хамасу. Армія оборони Ізраїля (ЦАХАЛ) відновлює контроль над прикордонними населеними пунктами, які в суботу захопили ісламські бойовики. Але одна річ вже залишиться незмінною — військово-політичне керівництво та спецслужби Ізраїля не були готові до удару ісламістів. Хоча вже цілком очевидно, що організація, яка контролює Сектор Гази та визнана терористичною в багатьох країнах Заходу, планувала цю операцію не один місяць.
Провал в роботі славетної ізраїльської розвідки та неготовність армії, чинити гідний опір ворогу, не тільки принесли країні найбільші людські втрати за останні пів століття. Не виключено, що ці події призведуть до зміни влади в країні. А з нею може змінитися і зовнішня політика Ізраїлю, яка останнім часом була, м’яко кажучи, суперечливою.
Напад Хамасу став шоком для ізраїльського суспільства. Нір Дінар, речник ЦАХАЛу, порівняв вплив цієї події на громадян Ізраїля з 11 вереснем, коли «Аль-Каїда» здійснила найбільший терористичний акт в історії США. Але ізраїльським військовим є з чим порівнювати й у власній історії – 50 років тому почалася, так звана Війна Судного дня, яка стала для влади Ізраїля такою ж несподіванкою, як і позавчорашній напад Хамасу.
При цьому експерти стверджують, що ісламістам вдавалося вводити Ізраїль в оману роками. Хамас переконав ізраїльські спецслужби у тому, що палестинці начебто не готові до війни. Хоча, в цей час бойовики на території Сектора Гази, який фактично з трьох сторін оточений кордоном з Ізраїлем, проходили інтенсивну підготовку до бойових дій.
Чому Ізраїль не був готовий до удару
Втім, деякі ізраїльські експерти вважають, що порівнювати суботній напад Хамасу із Війною Судного дня не зовсім коректно. Адже цього разу провал спецслужб був набагато болючішим. Відомий ізраїльський журналіст та письменник Нахум Барнео назвав атаку Хамасу найгіршим днем в історії війн Ізраїля. Адже 50 років тому на країну напав Єгипет – держава, що мала найбільшу та найсильнішу армію серед країн Близького Сходу.
Цього ж разу нападник — Хамас, терористичний рух, який контролює лише Сектор Гази. І це навіть не країна. За площею цей регіон, де живуть палестинці, можна порівняти з окупованим Донецьком. Проте, бойовикам вдалося прорвати ізраїльській кордон у 22 місцях та заглибитися на територію країни на деяких ділянках аж на 50 кілометрів. Ба більше, терористи захопили ізраїльську військову базу та взяли в заручники військових, яких без перешкод доправили у Сектор Гази. Без важкої техніки – лише на мотоциклах та парапланах, бойовикам Хамасу вдалося подолати прикордонні захисні споруди, на які Ізраїль витратив близько мільярда доларів. Та які вважалися майже неприступними.
Не треба також забувати, що Ізраїль завжди пишався здатністю своїх розвідувальних служб проникати в надра Хамасу та дізнаватися плани бойовиків. А найцікавіше те, що останніми тижнями ісламісти активно проводили навчання, які красномовно свідчили про підготовку до операцій на кордоні. І це відбувалося на очах ізраїльських військових. У цьому зізнаються навіть самі представники Хамасу, на яких посилаються західні видання.
Але, схоже, ізраїльська розвідка сприйняла навчання Хамасу як провокації, основна мета яких – змусити ізраїльських військових нервувати. Про можливість нападу спецслужби Ізраїля владу та ЦАХАЛ не попередили.
Але Хамас не тільки зміг перетнути кордон Ізраїля та захопити декілька громад і військову базу. Бойовикам вдалося взяти у полон військових та захопити в заручники сотні цивільних. Що ж до вбитих, то остаточна кількість жертв наразі не підрахована. Але, попередня цифра перетнула позначку у тисячу загиблих.
Для Ізраїля це величезна проблема. Так, ЦАХАЛ може захопити весь Сектор Гази. Але він не зможе відшукати в нескінченних нетрях та підземних лабіринтах полонених ізраїльтян. У 2011 році, щоб повернути лише одного ізраїльського солдата влада країни віддала більше тисячі палестинських ув’язнених. Серед них – 280 палестинців, які відбували довічне ув’язнення. Яку ціну доведеться заплатити за звільнення полонених цього разу? Важко навіть уявити.
Скоріш за все, рано чи пізно, відповідати за це доведеться прем’єр-міністру Ізраїля Беньяміну Нетаньягу, на адресу якого останнім часом постійно лунає критика. Так, наприклад, Дан Харель, який колись обіймав посаду заступника начальника генерального штабу Ізраїля, заявляв, що ніколи не бачив національну безпеку країни в гіршому стані.
Варто додати також, що протягом останнього року Нетаньягу та його близьке оточення, здається, хвилював зовсім не захист своєї країни від ворожого вторгнення. А посилення… своєї влади. Зокрема, з січня у політичній сфері — темою номер один була скандальна судова реформа. Її уряд Нетаньягу ініціював, щоб підпорядкувати собі судочинство. У відповідь на дії уряду — майже пів року країною ширилися масові протести проти судової реформи. Яка вже тут безпека кордонів…
Як відреагувала Україна на події в Ізраїлі
Офіційний Київ без вагань підтримав Ізраїль у боротьбі з бойовиками Хамасу. Президент України Володимир Зеленський порівняв дії ісламістів з тим, як поводять себе російські агресори на українській землі.
«Те саме зло, і єдина різниця полягає у тому, що це – терористична організація, яка атакувала Ізраїль, а тут – терористична держава, яка напала на Україну», – з такими словами звернувся Зеленський до засідання Парламентської асамблеї НАТО в Копенгагені.
Реакція України на події в Ізраїлі була дуже важливою, адже останнім часом взаємовідносини країн розвивалися не найкращим чином. Ізраїль офіційно так і не наважився надати українським Силам оборони військову допомогу. Ізраїльська влада навіть не надала дозвіл на реекспорт свого озброєння до України іншим країнам.
Відмову надавати Україні зброю Нетаньягу пояснював побоюванням того, що вона може потрапити до рук Ірану — одного з найголовніших ворогів Ізраїля. Щоправда, тепер деякі зразки сучасного ізраїльського озброєння потрапили до рук Хамасу. А звідти, можна не сумніватись, швидко опиняться у Тегерані.
До того ж Ізраїль підозрювали у тому, що він «зливає» росії інформацію із засідань «Рамштайну» стосовно постачань зброї Україні. Офіційно цю інформацію жодна зі сторін не підтверджувала, але й не спростовувала.
Не менш показовою була й заява посольства України в Ізраїлі, яке фактично звинуватило ізраїльську владу в проросійській позиції:
«У той час, як народ України, включаючи її значну єврейську громаду, стікає кров’ю під ударами російських ракет та іранських безпілотників, ізраїльське керівництво, прикриваючись словесною демагогією про свій нейтралітет (хоча вже й не приховує це), активно налагоджує відносини з російською федерацією. Насправді на місцях так званий “нейтралітет” ізраїльського уряду розглядається як чітка проросійська позиція», – йшлося у заяві українського посольства у червні цього року.
Також ізраїльський уряд успішно провів переговори з міністерством закордонних справ росії, на яких країни домовилися про створення ще однієї російської дипломатичної місії в Єрусалимі, для якої навіть була безкоштовно виділена земля.
Але, всупереч непростим дипломатичним стосункам, Україна відкрито підтримала народ Ізраїля у протистоянні з терористами Хамасу. Доказом чому стали не лише заяви керівників української держави, а й українські міста. На вулицях яких замайоріли сотні ізраїльських прапорів на знак солідарності у боротьбі проти світового тероризму.