За підтримки США, проводячи розвідку, тренування та здійснюючи заходи введення противника в оману Київ може вибити росіян зі сходу. Так вважає Уеслі Кларк, генерал армії США у відставці, який обіймав посаду Верховного головнокомандувача Об’єднаних збройних сил НАТО в Європі у 1997-2000 роках.
Визнаючи необхідність зміни стратегії, президент України Володимир Зеленський призначив нового головнокомандувача, який очолить боротьбу з російськими окупантами. США також необхідно переглянути свою політику щодо війни, яка триває вже два роки. Замість того, щоб підтримувати Київ “скільки це буде потрібно”, Вашингтон повинен взяти на себе зобов’язання підтримувати міжнародно визнані кордони України, включаючи Крим. Проте це потребує надання більшої та своєчасної підтримки широкомасштабній військовій операції — метою якої є прорив російської оборони, що, у разі успіху, захистить Україну та Захід від авторитарних планів Володимира Путіна. Досвід США у Другій світовій війні нагадує нам, що така кампанія є можливою.
У 1942 році лідери союзників прагнули перевести бойові дії на територію Німеччини, захопивши плацдарм у Франції. Проте поспішні заходи виявилися марними. Рейд, очолюваний Канадою із понад 6000 солдатами, включаючи танковий полк, був кинутий у фронтальний штурм окупованого міста Дьєп. Протягом семи годин половина війська була вбита, поранена або взята в полон. Було знищено понад 100 літаків, есмінець і 33 десантних катери.
День Д — це загальноприйнятий у військовій справі термін, яким позначається день початку військової операції. Терміни «День Д» та «Час Ч» звичайно використовуються для позначення дати та години, з яких розпочинається ведення бойових дій. Найбільш відома операція, яка пов’язана з датою «День Д» — 6 червня 1944, коли війська західних союзників розпочали операцію «Оверлорд», висадкою повітряного та морського десантів на узбережжя французької Нормандії.
Союзні сили розпочали своє повномасштабне вторгнення в Нормандію майже через два роки, коли вони вже засвоїли уроки з отриманого досвіду. Командування планувало, готувало та відпрацьовувало цю операцію за тижні до дня “Д”, протягом якого збирали детальну розвідувальну інформацію, встановили перевагу в повітрі над північною Францією, порушили німецькі логістичні коридори та ввели в оману німецьке верховне командування щодо місця та часу морської висадки. Через три тижні після початку операції союзники закріпилися на плацдармі із більш ніж мільйоном військових і 150 000 одиниць техніки.
Досягнувши початкового успіху, війська намагалися просуватися вперед. Лише після того, як командування союзників зібрало близько 2000 літаків для атаки на німецькі війська поблизу французького села Сен-Ло, наситивши зону прориву завширшки приблизно 4,5 милі понад 4000 тоннами бомб, вони зламали оборону нацистів. Перемога знову ж таки залежала від детального планування, переваги в повітрі та організованої бойової потужності в точці прориву, тоді як інші сили зв’язували німецькі резерви в інших місцях.
Українські східні поля битв відрізняються від французьких вісімдесятирічної давнини. Супутникова розвідка та безпілотники ускладнюють маскування та майже унеможливлюють несподівані для противника дії. Точні удари ракет, засоби протиповітряної оборони великої дальності та безпілотники можуть відносно легко завдавати шкоди. Радіостанції та системи наведення дуже вразливі до глушіння та спуфінгу (зовнішній примусовій підміні координат GPS) через радіоелектронну боротьбу. Російські війська встановили інженерні споруди ще міцніші, ніж ті, що були в Нормандії.
Проте за допомогою планування в стилі Ейзенхауера українські сили можуть витіснити російських загарбників з їхніх позицій у східній Україні та Криму. Ці зусилля вимагають ряду тактик із досвіду Айка: детальної попередньої розвідки, спеціального тактичного обладнання та резервів, а також обманних дій. Україні доведеться організувати повітряні штурмові дії перед проривом російських рубежів, щоб уразити резерви противника та перешкодити його підкріпленню. Перш за все, Україна має досягти переваги в повітрі на більшій частині свого фронту. Прорив кожної лінії оборони за оптимальних умов тривав би кілька годин, після чого мобільні сили повинні були б прорватися через оборону противника, розбити резерви та змусити Росію відступити.
Але оскільки сучасні поля битв відрізняються від своїх попередників у 20 столітті, так само відрізняються і сучасні засоби ведення війни. У критичні моменти необхідно осліпити ворога, заблокувати комунікації та подавити протиповітряну оборону. Цього можна досягти за допомогою радіоелектронної боротьби, лазерів і безпілотних систем, а також артилерії та ракетного вогню. Українські сили повинні розпочати наступальні дії на декількох напрямках та ввести в оману росіян щодо місця їхнього основного удару. Вони могли б отримати перевагу в повітрі здебільшого за допомогою безпілотників і ППО великої дальності — в очікуванні отримання ще кількох систем Patriot, а також додаткових вдосконалених технологій у радіоелектронній боротьбі та безпілотниках. Це дало б можливість завдавати точні удари в тилу російських військ і проти маневруючих сил противника з витратами боєприпасів значно меншими, ніж ті, що були необхідні у Другій світовій війні.
Поставлені США F-16, пілотовані українцями, були б корисними в цих зусиллях, особливо після того, як українські сили придушать російську ППО. Значна частина прориву повинна здійснюватися за допомогою безпілотних систем, а операції будуть приховані шарами димових завіс. Це потрібно спланувати та ретельно відпрацювати, використовуючи ресурси та місцевість, ймовірно, всередині України — протягом цього часу українські сили повинні продовжувати погіршувати матеріально-технічне забезпечення російської оборони, вражати логістичні коридори та резерви за допомогою ракет і безпілотників. Ці дії мають включати удари в тилу – на сході України та в самій Росії.
Попри те, що Україна швидко відновлює свою військово-промислову базу, США та інші союзники з НАТО все одно будуть змушені допомагати постачати достатню кількість літаків, ракет, боєприпасів і бронетехніки. Києву, безсумнівно, доведеться самостійно будувати спеціальну техніку, зокрема для радіоелектронної боротьби та боротьби з безпілотниками.
Тим, хто скептично ставиться до втрат і ризиків такої операції, було б добре подумати про рішучість союзників звільнити Францію та перемогти Німеччину. Та операція була успішною, багато в чому завдяки мужності, винахідливості та техніці союзників. Українці мають таке ж прагнення звільнити свою країну, але потребують достатніх і своєчасних ресурсів, яких більшість із Заходу ще не надала.
Для України це питання національного виживання. Для Заходу це можливість убезпечити Європу та заснований на законах міжнародний порядок з мінімальними витратами та ризиком. Це останній найкращий шанс уникнути ширшої конфронтації з Росією, яка може вимагати загальної мобілізації та втягнути НАТО у відкриту війну. Китай уважно дивиться на те що відбувається. Ми не повинні чекати, поки новий Перл-Харбор змусить визнати зростаючу загрозу нашій країні та реагувати на неї.
Wesley Clark, Feb. 14, 2024. The Wall Street Journal