В Ізраїлі наростає напруга між військовим і політичним керівництвом. Причина проста – наземна операція може закінчитися провалом, за який ніхто не хоче брати відповідальність.
І якщо політики бояться втратити владу, то військові – програти війну. Ще одна проблема – порятунок двох сотень заручників. Все це розбирають аналітики The New York Times, посилаючись як на відкриту інформацію, так і на інсайди від своїх високопоставлених джерел. Ми переклали цей розбір для вас.
Пройшло 20 днів після нападу ХАМАС, ізраїльські ВПС завдають ударів по Газі, а війська ізраїльтян зайняли позиції. Подальші дії має узгодити політично-військове керівництво, але поки що прийняти якесь рішення не вдається.
За словами семи високопоставлених військових і трьох ізраїльських чиновників, їх війська зосереджені на кордоні з Газою та готові рухатися, але політичні та військові лідери Ізраїлю розділилися щодо того, як, коли і навіть чи варто взагалі – вторгатися.
Частково, за їхніми словами, ця «перерва» має на меті дати учасникам переговорів більше часу, щоб спробувати звільнити деяких із понад 200 заручників , захоплених ХАМАС та іншими озброєними палестинськими групами під час рейду на Ізраїль три тижні тому.
Ізраїльські лідери пообіцяли помститися ХАМАС за його жорстоку розправу над мирним населенням, але ще не вирішили, як це зробити, хоча військові можуть почати діяти вже в п’ятницю.
Деякі з них хвилюються, що вторгнення може втягнути ізраїльську армію в безсенсові міські бої в Газі. Інші побоюються ширшого конфлікту, коли ліванське ополчення, союзник ХАМАС, Хезболла, почне запускати далекобійні ракети по ізраїльським містам.
Також точаться дебати щодо того, чи чи має вторгнення складатися з однієї великої операції, чи з серії менших. І наступне питання – хто керуватиме Газою, якщо Ізраїль її захопить.
«У вас є кабінет з різними думками», — сказав Денні Данон, високопоставлений депутат від «Лікуду», правої партії прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху.
«Дехто скаже, що ми повинні почати — тоді вже можна і подумати про наступний етап», — сказав пан Данон, член комітету із закордонних справ і оборони парламенту Ізраїлю. «Але ми, як керівництво, як державні діячі, маємо поставити цілі, і цілі мають бути дуже чіткими», — сказав він. «Це не повинно бути розпливчастим».
Безладдя охопило Ізраїль відтоді, як терористи з Гази захопили південний Ізраїль, убивши приблизно 1400 людей, ненадовго захопивши понад 20 сіл і військових бази, і перевершивши таким чином наймогутнішу армію на Близькому Сході.
Шок від нападу похитнув відчуття непереможності ізраїльтян і викликав сумніви та дебати щодо того, як їхній країні найкраще відповісти.
Одразу після цього уряд мобілізував близько 360 000 резервістів і розгорнув їх з’єднання на кордоні з Газою. Високопоставлені чиновники незабаром заговорили про усунення ХАМАС від влади в анклаві, викликавши очікування неминучої наземної операції там.
Але майже через три тижні уряд Нетаньяху ще не дав відповідного наказу, хоча військові кажуть, що вони здійснили кілька коротких операцій, перейшовши кордон, і що вони планують продовжувати це робити.
Сполучені Штати закликали Ізраїль не поспішати з наземним вторгненням, навіть попри обіцянки повної підтримки свого союзника, але причина затримки не тільки в цьому. Крім заручників, існує занепокоєння щодо жертв операції та невизначеність щодо того, що саме може означати знищення ХАМАСу, громадського руху, а також військової сили, яка глибоко вкорінена в суспільстві Гази.
Відповідаючи на питання про те, якими є військові цілі операції, ізраїльський військовий сказав, що метою є «демонтаж ХАМАС». Як армія дізнається, що вона досягла цієї мети? «Це велике питання, і я не думаю, що зараз у мене є можливість відповісти на нього», — сказав речник ЦАХАЛ підполковник Річард Хехт на брифінгу через тиждень після нападу.
За словами ізраїльського офіційного представника, трьох високопоставлених військових і високопоставленого іноземного дипломата, який брав участь в перемовинах, однією з безпосередніх проблем є доля заручників і переговори за посередництва Катару щодо забезпечення звільнення принаймні деяких із них. Ізраїльський уряд хоче дати більше часу, щоб ці переговори просунулися вперед, можливо, щоб забезпечити звільнення полонених жінок і дітей.
Хоча внутрішні розбіжності щодо надання невеликого часу для подальших переговорів незначні, існує суперечка між військовим відомством і окремими фракціями уряду пана Нетаньяху щодо того, що робити, якщо переговори проваляться.
Військове керівництво вже завершило розробку плану вторгнення, але пан Нетаньяху розлютив старших офіцерів, відмовившись підписати його — частково тому, що він хоче одностайного схвалення від членів військового кабінету, який він сформував після нападу 7 жовтня. Про це говорять особи, які брали участь в засіданнях кабінету міністрів, і поділилися інформацією на умовах анонімності.
Аналітики вважають, що пан Нетаньяху обережно ставиться до одностороннього дозволу, оскільки, оскільки довіра громадськості до його керівництва вже падає, і він боїться бути «крайнім» у разі невдалого завершення операції.
«Все свідчить про те, що він намагатиметься залишитися при владі», — сказав Йоханан Плеснер, президент Ізраїльського інституту демократії, дослідницької групи в Єрусалимі.
Офіс пана Нетаньяху відмовився коментувати будь-що нашим журналістам, і, натомість, виступив з промовою, в якій він пообіцяв знищити ХАМАС, не описуючи метод чи час такої операції.
«Ми поставили дві цілі для цієї війни: знищити ХАМАС, знищивши його військові та адміністративні можливості, і зробити все можливе, щоб повернути наших полонених додому», — сказав пан Нетаньяху.
Він додав: «Ми готуємося до наземного вторгнення. Я не буду деталізувати, коли, як і скільки, або загальні міркування, які ми беремо до уваги, більшість з яких невідомі громадськості».
Неоднозначність, схоже, відображає розбіжності в кабінеті міністрів щодо того, чи варто давати дозвіл на повномасштабне вторгнення в Газу, яке може занурити наземні війська в страшну міську битву проти тисяч бойовиків ХАМАС, які ховаються в мережі тунелів довжиною в сотні миль, виритих глибоко під містом Газа.
Натомість міністри також розглядають менш амбітний план, який передбачає кілька обмежених вторгнень, які будуть націлені на якусь невелику частину анклаву кожна.
У військовому відомстві існує занепокоєння, що цілі Ізраїлю будуть розмитими, якщо пан Нетаньяху виконає свою обіцянку в середу одночасно і домагатися звільнення всіх заручників, і намагатися знищити ХАМАС. Перша мета вимагає переговорів і примирення з керівництвом ХАМАС, тоді як друга вимагає його знищення — важко досягнути балансу, заявили двоє високопоставлених військових.
На знак внутрішнього розколу міністр оборони Йоав Галлант під час виступу в четвер увечері не назвав порятунок заручників однією з військових цілей Ізраїлю.
За словами двох присутніх людей, взаємна недовіра між військовими та прем’єр-міністром настільки глибока, що державні службовці заборонили військовим приносити записуюче обладнання на засідання кабінету. Вони тлумачать цей крок як спробу обмежити кількість доказів, які могли бути представлені національному розслідуванню після війни.
Пан Нетаньяху здавався надзвичайно ізольованим після нападу ХАМАС на тлі досить контраверсійних результатів опитувань і звинувачень у тому, що його хаотичні дії протягом останнього року створили основу для катастрофічного провалу 7 жовтня.
Кілька членів уряду Нетаньяху надали йому свою безумовну підтримку з того дня, причому багато хто просто сказав, що з розслідуванням помилок уряду можна почекати до закінчення війни.
«Я кажу максимально чітко: для мене зрозуміло, що Нетаньяху, увесь уряд Ізраїлю та всі, на чиєму чергуванні це сталося, несуть відповідальність за те, що сталося», — сказав Мікі Зохар, міністр уряду від партії пана Нетаньяху. сказав радіостанції в четвер. «Це також зрозуміло Нетаньяху. Що він теж несе відповідальність».
Коли почалися взаємні звинувачення, деякі союзники намагалися зняти провину з прем’єр-міністра.
Колишній помічник Нетаньяху розпочав кампанію в соціальних мережах, з пропозицією продовжити авіаудари Ізраїлю по Газі до початку наземної операції. А Ар’є Дері, депутат і давній прихильник прем’єр-міністра, сказав в інтерв’ю у понеділок, що армія лише нещодавно підготувала план вторгнення в Газу.
Ізраїльські ЗМІ витлумачили це твердження як спробу припустити, що саме армії, а не прем’єр-міністру, потрібно більше часу для підготовки.
Але наслідки нападу 7 жовтня та його наслідки виходять далеко за межі особистої долі пана Нетаньяху, сказав пан Плеснер, аналітик.
Шок від війни Судного дня 1973 року, коли арабські армії ненадовго прорвали оборону Ізраїлю, перш ніж отримати відсіч, «змінив ізраїльське суспільство та траєкторію розвитку ізраїльської держави», — сказав він.
«Ця подія, ймовірно, матиме ще більше значення», — сказав він.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.