Північноатлантичний альянс запропонував докорінно змінити підхід до виробництва артилерійських боєприпасів. На думку керівництва НАТО, виробники 155-міліметрових снарядів мають дотримуватися єдиного стандарту. Адмірал Роб Бауер, який очолює військовий комітет Організації Північноатлантичного договору, вважає що це дозволить значно здешевшати та прискорити випуск продукції, яка конче необхідна Україні для відбиття російської агресії. Без запровадження подібних вимог ситуація з боєприпасами може стати критичною.
Сили Оборони дійсно залежать від постачання артилерійських снарядів західними партнерами, адже з минулого року Україна постійно нарощує використання гаубиць західного зразка. Від початку війни, за даними «Військового кур’єра», Україна отримала сотні гаубиць майже зі всього світу. Переважна більшість артилерійських систем має гармату 155 калібру. До цього числа входять як причіпні моделі, такі, як М77 та FH70, так і мобільні самохідні установки: «Краб», «Паладин», «Сюзанна», «Цезар», «Арчер», «Дана», PzH 2000 та AS-90. Також у розпоряджанні українських військових є вітчизняна «Богдана».
На другому місці за кількістю гаубиці калібром 105 міліметрів. В основному це британські причіпні легкі гармати L118 та їх модифікації L119 та M119. Всі три версії поставлені на озброєння у ЗСУ. В арсеналі Сил Оборони також дві 105-міліметрові моделі, які вже фактично стали класикою – італійська OTO Melara Mod 1950-х років, та американська гаубиця часів Другої світової війни М101.
За даними «Військового кур’єра», на озброєнні Сил оборони перебуває більше десятка моделей гармат західного зразка. Забезпечувати такий артилерійський «зоопарк» боєприпасами та обслуговувати вкрай важко. Хоча українські військові стверджують, що вони справляються, але визнають, що задача дійсно непроста.
Відзначають спроможність управлятися з такою кількістю різноманітної артилерії навіть західні експерти. Так польський аналітик полковник Томаш Лисецький в інтерв’ю Defence 24 влітку цього року дивувався, як українським захисникам вдається так ефективно організовувати логістику.
«Я дуже поважаю українських логістів за їхнє вміння працювати з сотнями артилерійських систем, кількома сотнями типів боєприпасів і ракет, тисячами запасних частин, паливно-мастильних матеріалів», — акцентував польський експерт.
Чому артилерія — це надважливо
Важливість артилерії на сучасній війні наочно продемонстрували українські сили оборони. Саме постачання партнерами гаубиць дозволило досягнути паритету в артилерії з росіянами, які минулого року значно переважали українську сторону. Звісно, що за кількістю стволів російська армія поки що випереджує українську. Але, як відзначають українські військові, артилерія, передана Україні країнами НАТО, перевершує російські та радянські системи за дальністю стрільби та влучністю.
Полковник Лисецький у своєму інтерв’ю зазначав, що в Україні народжується нова артилерія — нечисленна, але мобільна, розосереджена, далекобійна, з високоточними боєприпасами, яка веде точковий вогонь. За його словами, сьогодні українські артилеристи успішно ведуть контрбатарейну боротьбу, використовуючи західні зразки гармат. У цьому полюванні вони перемелюють старі радянські артилерійські системи, що знаходяться на озброєнні збройних сил росії, тож із кожним днем їх стає дедалі менше.
Українські сили оборони виявилися настільки ефективними, що досвід почали опановувати навіть найсильніші армії світу. Найбільш показовим в цьому плані є США. Штати, дивлячись на досвід бойових дій в Україні, змушені були переглядати своє бачення сучасної армії. Перш за все це стосується саме артилерії. За даними американських військових експертів, які мають власні джерела серед військово-політичного керівництва країни, найближчим часом армія США планує розробити нову концепцію артилерійського вогню, спираючись на український досвід.
США почали розробляти артилерійську систему підвищеної дальності на шасі Paladin Integrated Management. Але американське командування також розглядає доступні на ринку 155-міліметрові мобільні гаубиці, які дозволять армії США покращити дальність та швидкість стрільби. Військові оцінили пропозиції щонайменш чотирьох іноземних компаній. Але остаточний вибір ще не зробили. Проте, використання гаубиць на полі бою в Україні може допомогти армії США зробити остаточний вибір.
Дуглас Буш, начальник відділу закупівель армії США, у вересні заявив, що у своїй роботі він буде спиратися на нову стратегію контрбатарейної боротьби, яка враховуватиме український досвід.
«Якщо ми все ж таки розглядаємо покупку готових рішень, то у нас є декілька варіантів. Ми можемо взяти готову іноземну систему, а не створювати свою з нуля», – відзначав нещодавно Буш.
Артилерія лишається головною зброєю
Війна в Україні показала, що артилерія лишається критично важливою для будь-якої армії. Таку думку неодноразово висловлював добре відомий українцям генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, який раніше очолював армію США у Європі. За його словами, необхідний багаторівневий підхід до артилерії, який буде враховувати, як роботу буксированої артилерії, так і мобільних артсистем.
Дивлячись на український досвід, американці також зрозуміли, що треба працювати над автоматизацією. Американська армія вже почала експериментувати з такими технологіями, як автозаряджання, що дозволяє зменшувати навантаження на операторів артилерійських установок та покращують швидкість стрільби.
Зі свого боку Генерал Джеймс Рейні, який очолює Командування перспективних розробок сухопутних військ США, якого цитує видання Defence News, сказав, що американській армії доведеться змінювати свою артилерійську концепцію ведення бою відповідно до того, що зараз відбувається на фронтах російсько-української війни.
«В Україні зараз використовується високоточна зброя, передові технології, але найголовнішу роль відіграє звичайна артилерія з фугасними снарядами», — сказав генерал Рейні.
Тож, як бачимо, важливість артилерійських систем у сучасній війні важко переоцінити. Однак навіть американці розглядають всього декілька варіантів 155-міліметрових установок для своєї армії. Тоді як в Україні їх зараз близько 10 моделей. І це не враховуючи радянські системи, які Сили Оборони також активно використовують. Тож вже зараз військовому керівництву України варто б було задуматися над тим, на які артилерійські системи варто зробити ставку, щоб спростити життя ЗСУ та ще більше підвищити ефективність української артилерії.