В ніч на 29 червня 1174 року суздальськими боярами-заколотниками було вбито князя Андрія Юрія Боголюбського – того самого, за наказом якого було жорстоко сплюндровано Київ у березні 1169 року.
За переказом Іпатіївського літопису заколот було організовано Петром Кучковичем і його тестем Якимом, слугою князя Андрія, а всього в ньому брали участь близько 20 осіб. Мотивом до вбивства міг бути намір князя стратити одного з Кучковичів, а також давнє бажання кревної помсти за розправу над старійшиною роду Петром Кучком за десятки років до заколоту, яку здійснив батько князя Андрія Юрій Долгорукий. Згідно з пізнішою традицією, Петро Кучко був власником села Кучкова, до якого полюбляв заїжджати Юрій Долгорукий і любитися з жінкою Кучка. Коли Петро намагався покарати дружину за перелюб, Юрій Долгорукий наказав його вбити, а доньку Кучка віддав насильно за сина Андрія. Село Кучково Юрій Долгорукий забрав собі, і на його місці, мовляв, виникло місто Москва.
Червневої ночі 1174 року заколотникам вдалося заздалегідь прибрати зі спальні князя Андрія його зброю. Хоча спроби видати себе за Прокопія, вірного слугу князя, успіху не мала, їм усе одно вдалося увірватися до кімнати, поранити князя, а згодом наздогнати його і вбити під сходами. Єдиною особою, хто потурбувався про належне ставлення до тіла, підібрав його та переніс до церкви, був дехто Кузьмище Киянин.
По смерті князя у Володимирсько-Суздальському князівстві спалахнула міжусобиця, в результаті якої на володимирськомц столі закріпився молодший брат Андрія – Всеволод “Велике Гніздо”, який правив князівством як повністю незалежною від Києва державою. Власне і сам Андрій Боголюбський за зміцнення своєї вотчини і ставлення до Києва як до чужого міста отримав від російського історика Василя Ключевського титул “першого в історії великоросса”.
Цього ж дня, але 110 років тому, 29 червня 1913 року, з раптової атаки болгарських військ на сербські позиції почалася Друга Балканська війна. Бойові дії триватимуть лиш місяць і завершаться перемогою антиболгарської коаліції, Богарія втратить контроль над Македонією і частиною Фракії.