2 листопада 1990 року в молдовському місті Дубоссари розпочалася війна у Придністров’ї, яка показала, що пострадянська росія не зможе так просто відмовитися від своїх колишніх сфер впливу.
Всі наступні конфлікти на території колишнього СРСР підживлювали апетити кремля, який озброївся ідеєю “руского міра”. Лише українцям у минулому році вдалося спростувати непереможність рф і викрити її хижацькі апетити. Та придністровське питання досі залишається невирішеним.
Воно загострилось тоді, коли наприкінці 1980-х років патріотична молдовська еліта почала активно виступати за вихід республіки зі складу СРСР та незалежність. Молдовани вбачали доцільним зближення з етнічно, мовно та історично близькою Румунією. Першими кроками було надання молдовській мові статусу єдиної державної та перехід на латинку.
Проти розриву стосунків із Москвою виступили мешканці Придністров’я – територія Молдовської РСР між нинішнім українським кордоном і річкою Дністер, площею 4,2 тис. км кв. і з населенням 450 тис. Тут жило багато росіян та русифікованих українців, яких відлякувала румунізація. Тамтешні промислові підприємства були зв’язані з ринками УРСР та РРФСР. До того ж, на більшості з них, керівні посади займали росіяни та українці. Впливала на регіон і 14-а радянська армія, військові займали виражені проросійські позиції.
Прихильники відокремлення регіону провели “референдум” і 2 вересня 1990-го проголосили “Придністровську Молдавську Республіку”. Рівно через два місяці Кишинів відправив свої загони спеціального призначення та курсантів поліцейського училища для встановлення контролю над придністровським містом Дубоссари. Місцеві проросійські активісти перекрили міст через Дністер, по якому можна було дістатися у місто.
Спецпризначенці за допомогою кийків та сльозогінного газу змогли розігнати місцевих і заїхати у Дубоссари. Там їх зустрів багатотисячний натовп робітників фабрик та заводів, яких автобусами вивезли на південну околицю міста.
Тоді МВС Молдови відправило підкріплення. Нові підрозділи намагалися заїхати в Дубоссари зі східного боку. Туди теж почали з’їжджатися автобуси з робітниками.
Коли протистояння досягло кульмінації спецпризначенці почали стріляти у повітря, а потім – у напрямку людей. Загинуло три мешканці Дубоссар – Валерій Міцул, Володимир Готка – працівники тютюнового заводу, та 18-річний Олег Гелетюк. Ще 16 людей отримали поранення.
Увечері молдовські правоохоронці блокпостами перекрили шляхи навколо міста. На них почали нападати місцеві. По населених пунктах Придністров’я стали формуватися воєнізовані формування. У наступному році вони почали отримувати російську зброю.
Із протистояння у Дубоссарах почалася війна у Придністров’ї. Її найгарячіша фаза відбулася у червні-липні 1992 року. Завершилась перемир’ям, яке дозволило росії зберегти вплив і присутність своїх військ у регіоні.
Росія протягом всієї війни активно підтримувала своїх ставлеників у Придністров’ї, вкладала гроші у пропаганду. Так само у 2014 році рф фінансувала і надавала зброю терористам на Донбасі.
Нагадаємо, у травні нинішнього року так звана “Придністровська Молдовська Республіка” звернулася до російської федерації з проханням збільшити кількість “миротворців”. Представник цієї квазідержави у москві Леонід Манаков зауважив, що наразі в невизнаній країні розташовано лише 450 російських військовослужбовців. Хоча, на його думку, має бути 3,1 тис. Однак востаннє така кількість російських військовослужбовців була на території Придністров’я наприкінці 1990-х років.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.