Українська дипломатична місія у Польщі 2 грудня 1919 року підписала декларацію, що поклала початок польсько-українському військово-політичному союзу.
Перемовини тривали протягом жовтня–листопада 1919 року. Документ зафіксував результати переговорів верхівки Польщі з дипмісією, яку очолював заступник голови уряду Української Народної Республіки Андрій Лівицький.
Головна увага була зосереджена на упорядкуванні кордону. Польща скористалась катастрофічним становищем українських військ у протистоянні з більшовиками та білогвардійцями, і змусила місію УНР погодитись на визнання кордону по річці Збруч. Таким чином Україна втрачала Східну Галичину з центром у Львові.
Декларація гарантувала забезпечення рівних прав для громадян обох країн на їхніх територіях. Спеціальна угода дозволяла землевласникам-полякам повертатися у маєтки на Правобережній Україні. Натомість, українські війська та установи отримали необхідні умови на території Польщі.
Документ суперечив настановам, які дипломатична місія отримала від уряду УНР. Тому його зміст тримали в таємниці. Але навіть скупі чутки про декларацію, які просочувались у пресу, викликали різко негативну реакцію серед українців.
Згодом, на основі декларації уклали Варшавський договір і військову конвенцію між Польщею та УНР.
У квітні 1920 року 20 тис. польських і 15 тис. українських вояків форсували Збруч. Протягом двох тижнів вони перемагали більшовиків і дійшли до Києва. 9 травня провели парад на Хрещатику.
Українським та польським військовим вдалося майже місяць утримувати контроль над нинішніми Рівненщиною, Хмельниччиною, Житомирщиною, Вінниччиною та частиною Київщини. Потім більшовики почали контрнаступ і союзники були змушені відступати до Польщі.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.