25 травня 2021 року Президентом України було ініційовано Проект Закону України №5557 “Про основи національного спротиву”. Судячи зі структури та змісту законопроекту, його основне призначення – у максимально пафосному тоні урегулювати та структурувати систему територіальної оборони України.
На думку укладачів, він потрібний «для реалізації положень стратегічних документів у сфері національної безпеки і оборони». Окрім власне тероборони, у проекті присвячено увагу організації руху опору, «що є невід’ємною складовою всеохоплюючої оборони держави».
Законопроект претендує на формування національного спротиву, максимальне залучення населення задля забезпечення суверенітету і територіальної цілісності, унормування владних повноважень у цій сфері, фінансування національного спротиву та забезпечення соціального захисту його учасників. У підсумку, він має реалізувати запроваджений «принцип всеохоплюючої оборони» України.
Національний спротив, згідно з законопроектом, це – складова всеохоплюючої оборони України, що включає в себе комплекс заходів, які організовуються та здійснюються в мирний час і в особливий період в Україні з метою максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити агресію проти України.
Територіальна оборона – це невід’ємна складова оборони України, яка є системою загальнодержавних, військових і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Рух опору – невід’ємна складова оборони України, яка є системою воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України.
Законопроєкт визначає місце у системі оборони держави Силам територіальної оборони Збройних Сил України та допоміжним добровольчим формуванням територіальних громад, а також унормовує заплановану діяльність руху опору на тимчасово окупованій території України.
Законопроект складається з короткої преамбули, 9 розділів та 26 статей. У загальних положеннях даються розлогі визначення основних термінів та лаконічно – правова основа “національного спротиву”.
Розділом другим визначаються склад, мета і завдання національного спротиву; основи побудови територіальної оборони та руху опору; основи підготовки громадян України до національного спротиву; визначається керівництво національним спротивом. Зокрема, керівництво рухом опору перебуватиме у розпорядження Командування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
У третьому розділі визначається формування та комплектування основних складових “національного спротиву” – військових частин Сил територіальної оборони, добровольчих формувань територіальних громад та руху опору.
Але конкретні питання – джерела фінансування, чисельність сил, взаємодія с Урядом та органами місцевого врядування в Законі лише задекларовані, а їх виконання покладено на Кабмін та відповідні структури. Такі підзаконні акти можуть на 180 градусів змінити суть усього документу.
Редакція буде з цим розбиратися, заплановано серію інтерв’ю та публікацій, що присвячені цьому закону. Слідкуйте за анонсами.
Військові формування СТО мають бригадний та батальйонні рівні організації. Бригади формуються в межах зон ТО, а також у містах з населенням понад 900 тис. мешканців, а батальйони – у районах ТО, а також при адміністративних центрах областей.
Добровольчі формування територіальних громад утворюються з урахуванням можливостей місцевих бюджетів. Окрема увага приділяється розробці символіки ДФ ТГ.
Стаття 11 наголошує на позапартійності національного спротиву, забороняє партійну агітацію та символіку.
Розділом IV визначаються повноваження окремих органів влади у сфері національного спротиву.
Розділ V присвячено підготовці, розгортанню та веденню територіальної оборони України. Основи підготовки визначаються Доктриною з підготовки та ведення територіальної оборони, а підставою для розгортання є введення в дію РНБО за рішенням Президента Зведеного плану тероборони України або планів для окремих її місцевостей.
Тероборона розгортається за межами районів бойових дій. Але окремі військові частини СТО можуть залучатися до виконання завдань тероборони за межами власних зон (районів), а також залучатися до виконання окремих завдань руху опору на окупованій території.
Члени добровольчих формувань тергромад мають право використовувати особисту мисливську зброю та набої до неї.
Витрати на ведення руху опору належатимуть до таємних видатків Держбюдету. Забезпечення ДФ ТГ зброєю та боєприпасами в цілому базується на загальній системі забезпечення ЗСУ.
На військовослужбовців тероборони та учасників добровольчих формувань поширюється дія Закону “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Особам, що на добровільній та конфіденційній основі залучаються до руху опору, гарантуються нерозголошення, а також соціальний і правовий захист. Залучені особи мають право на отримання статусу ветерана війни відповідно до ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соц.захисту” у порядку, що унеможливлює розкриття факту залучення до конфіденційного співробітництва. У разі смерті , встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності – мають право на одноразову грошову допомогу, медичне забезпечення як для співробітників кадрового складу ССО. У разі затримання, арешту або засудження на тимчасово окупованих територіях України – держава вживає всіх можливих заходів для їх звільнення. Збитки відшкодовуватимуться у визначеному Кабміном порядку.
Закон планується ввести в дію з 1 січня 2022 року. Окрім того, у тримісячний строк з дати прийняття Кабмін має узгодити з законом свої нормативно-правові акти, підготувати зміни до відповідних Законів України.