“Велика приватизація” разом з наміром поміняти будівлю адміністрації президента була одною з перших та головних обіцянок Володимира Зеленського. Ще у 2019 році він оголосив, що майже все майно Державного управління справами (ДУС) буде виведено з державної власності. І приватизація дійсно розпочалася. Але зовсім не така як очікувалося.
Кілька днів тому Президент підписав указ забрати із підпорядкування ДУС Державне авіаційне підприємство “Україна” та недобудований термінал і передати їх до Міністерства інфраструктури. З точки зору здорового глузду літак, який використовує президент – це останнє майно, яке повинно було б відчужуватися від апарату голови держави. Бо в розпорядженні президента і досі, наприклад, перебуває державне підприємство “Житомирський лікеро-горілчаний завод”… То навіщо таке рокірування? Розбиралася журналіст-розслідувач Єва Шуть.
Спочатку було слово… президента або історія створення Державного управління справами.
Державне управління справами створив своїм указом другий Президент України Леонід Кучма. Це був 2000 рік, а аргументувалося створення відомства досить пафосно. Звучало це так:
«…єдиний орган з матеріально-технічного, соціально-побутового, лікувально-профілактичного забезпечення діяльності Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших державних органів, вищих посадових осіб зарубіжних країн».
Простіше кажучи, орган був створений, щоб утримувати чиновників за державний кошт у найкращих умовах. У підпорядкування ДУС передали: житлові будинки, автостоянки, їдальні, готелі, гуртожитки, дитячі садочки, кримські резиденції та санаторії, підсобні господарства, друкарні, лікарні, поліклініки, будинки відпочинку «Конча-Заспа» та «Пуща-Водиця», скандальне «Межигір’я» та ще багато чого.
Ідеологом перетворення колишнього Управління справами Центрального Комітету Комуністичної партії України у потужну непотопляєму інституцію, фактично корпорацію всередині державного апарату у свій час був генерал-полковник міліції Юрій Дагаєв, який очолював ДУС з моменту його створення і до 2003 року, коли він помер після інфаркту в одної з австрійських клінік. Дагаєв, п’ятдесятого року народження, до того як стати “завгоспом президента” очолював управління МВС Південної залізниці, потім управління ДАІ МВС. Неофіційна інформація свідчить про те, що тоді він був одним із найвпливовіших людей у країні.
Надалі, після завершення каденції Леоніда Кучми кожен новий президент, окрім Януковича, оголошував що він розформує цього монстра. Але тінь всесильного ексначальника ДАІ, мабуть, і понині нависає над Державним управлінням справами оберігаючи його від будь-яких реформ.
Віктор Ющенко, коли став президентом у 2005 році, почав обіцяти реформувати цю систему обслуговування для “верхівки”. Адже, коли він коментував діяльність ДУС за часів Кучми, то позиціонував її як: “імперія, яка жила за власними законами”. В тому ж році цей державний орган очолив Ігор Тарасюк який теж говорив про “рішучі дії”. Зокрема, збирався продати усі збиткові підприємства, закрити державні підприємства”одноденки”, а деяке майно передати під підпорядкування іншим відомствам. Тоді щось в цьому напрямку зробили, але далеко не все, а деякі рішення і зовсім були відверто дивними. Це стосується, зокрема, сумнозвісного “Межигір’я”.
У липні 2007 року Президент України Віктор Ющенко підписав секретний указ, де ця державна резиденція передавалася у користування тодішньому прем’єр-міністру Віктору Януковичу. В той же день на сайті голови держави з’явився інший указ, який зобов’язував Януковича виконати рішення РНБО і забезпечити фінансування дострокових виборів. Тоді в ЗМІ припустили, що це був “торговий обмін”. Згодом Янукович передав Межигір’я національній акціонерній компанії “Надра України”, а та, своєю чергою, уклала бартерну угоду з компанією “Медінвесттрейд” піся чого затвердив обмін Межігір’я на дві будівлі на Парковій алеї в Києві. «Медінвесттрейд» швидко продав резиденцію компанії «Танталіт», яка пов’язана із Віктором Януковичем. І хоч це рішення намагалися оскаржити, Межигір’я стало приватною власністю. До подій Євромайдану урядова колишня президентська резиденція була розподілена між трьома приватними суб’єктами — товариством з обмеженою відповідальністю «Танталіт» (129 га), благодійним фондом «Відродження України» (7,6 га) та, власне, самим Віктором Януковичем.
Коли Янукович став Президентом, ситуація із ДУСом лише погіршилася. Державне управління справами стало виконувати всі забаганки голови держави. Простіше кажучи, Янукович вирішив, що все державне – його. Бюджет ДУС тих років був захмарний. У 2012 році він склав півтора мільярда гривень. Лише одні перельоти Януковича коштували українцям 42 мільйони доларів на рік, ще близько 2 мільйонів доларів витратили на будівництво та ремонт будинків у резиденції “Синьогора”, просто для того, щоб Янукович один раз відсвяткував там Різдво. Майно приватизувалося, а держпідприємства заганялися у збитки.
У 2014 році до влади прийшов Петро Порошенко і вже традиційно оголосив про реформування Державного управління справами. У 2015 році він дав обіцянку, що ДУС скоротить свої витрати:
«За рахунок Держупрсправами зараз фінансується війна. Тому відбувається скорочення у повній відповідності до закону. Адміністрація президента сьогодні скорочена на 40%. Тому що сьогодні, коли йде війна, ніхто нікого утримувати не буде. Комусь здається, що це порушення закону, є суд. Те, що не можна скорочувати апарат державних підприємств і управлінь, – неправда. Тому ми будемо скорочувати Адміністрацію президента, а Держуправсправами скорочуватиме свої видатки»
Але ДУС імені генерал-полковника Дагаєва витримало і цей іспит. Щороку бюджет державного органу тільки зростав. У 2015 році ДУС отримало майже 969 млн грн, у 2016 році витрати на відомство склали 1 млрд 390 млн грн, у 2017 році – 1 млрд 716 млн грн, у 2018 році – 2 млрд 674 млн грн. Знову обіцяли продати непотрібні об’єкти, і знову ніхто нічого не зробив. Від початку створення Державного управління справами, кількість об’єктів зменшилася, але це все умовно, адже за понад 20 років майно постійно, то виводили з балансу, то навпаки додавали. Нині ДУС підпорядковується понад 40 різноманітних підприємств та установ.
Те що відбувалося у 2019 році нагадувало дежавю. Володимир Зеленський під час виборчої кампанії обіцяв позбутися державних дач і резиденцій – хотів віддати їх “на потреби дітей і хворих”. До речі саме на одній з тих дач яки було обіцяно перетворити на дитячій будинок нині мешкає сам Зеленській з сім’єю.
Хоча, варто зазначити – “велика приватизація” від Зеленського дійсно почалася. У 2020 році з молотка продали готель “Дніпро”, вартість якого під час торгів виросла у 14 разів. В кінцевому результаті продали його за понад мільярд гривень – і це був безумовно, успіх хоча, може і випадковий. Однак, попри цей “успіх”, “велика приватизація”, принаймні, станом на 2021 рік – провалилася. А у першому півріччі 2021 року підприємства Державного управління справами, які обслуговують “верхівку” влади, отримали сумарні збитки на суму 10,9 мільйона гривень.
Зміна підпорядкування чи запасний план?
“Лід рухнувся” у грудні 2021 року. Але дуже дивним чином. 10 грудня Президент підписав указ про передачу Державного авіаційного підприємства “Україна” та недобудований термінал в Борисполі у підпорядкування Мінінфраструктури.
Сам указ звучить так:
“Погодитися з пропозицією Міністерства інфраструктури України та Державного управління справами щодо передачі Державного авіаційного підприємства «Україна» (Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2) та об’єкта незавершеного будівництва – термінального комплексу (Київська область, Бориспільський р., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/1 а), що перебувають в управлінні Державного управління справами, до сфери управління Міністерства інфраструктури України.”
Що ж це за майно, які дісталося Міністерству інфраструктури? Перший об’єкт – це Державне авіаційне підприємство. Мова йде про авіакомпанію, яку заснували в 1997 році для обслуговування вищого керівництва держави. ДАП “Україна” не виконує регулярні авіаперевезення, а здійснює виключно рейси за замовленням, тобто чартерні – так про ДАП “Україна” написано на їхньому сайті. У її власності три авіалайнера та один гелікоптер. Якщо відкинути всю езоповщину це – авіакомпанія Президента, бо саме вона забезпечує всі авіаперельоти голови держави та його оточення. Який сенс віддавати саме її?
І тут виникають три питання. Чому “Україну” віддають саме зараз, чому віддають саме авіаційні об’єкти й чому саме міністерству інфраструктури? Є декілька гіпотез, які можуть це пояснити.
Перш за все спадає на думку що Володимир Зеленський подарував “свою” авіакомпанію Міністерству інфраструктури тому, що Державне управління справами не змогло вчасно відремонтувати гвинтокрил, на якому президент зібрався летіти в резиденцію “Гута” на день народження Андрія Єрмака. Тоді Зеленському довелося брати гелікоптер ДСНС. До речі, саме так і пояснив Володимир Зеленський, чому літав на літаку надзвичайників:
“За день до цього зламався президентський літак, ДУС (державне управління справами) не відремонтував, люди президента звернулись, щоб використати ДСНС, я спитав чи маю право, – сказали так. Я зустрівся з паном Чернишовим (міністр регіонального розвитку – ред.), обговорити, що ми будемо робити, де будемо брати гроші. У суботу в мене був вихідний, там була моя сім’я і Єрмак. О 7 ранку я полетів в Київ на покладання квітів, цього дуже чекало суспільство (21 листопада – ред.). Після покладання поїхав на гроби, потім провів зустрічі з військовими, міністром оборони. Після цього я сів у гвинтокрил, з бутербродами і Єрмаком я полетів в Гуту”
Отже, ДУС не впорався із завданням, ось і “покарали”? А може вирішили що краще витрачати на утримання літаків гроші з бюджету Кабміну, “заощаджуючи” таким чином ті фінанси ДУС, які знаходяться в безпосередньому розпорядженні Зеленського та його посіпак?
Можна також припустити, що таким чином Зеленській на тлі падіння свого рейтингу намагається продемонструвати виконання своїх обіцянок щодо приватизації. Але відповідний Указ пройшов практично непомітно для ЗМІ, по ньому не було випущено “відосиків” та не зроблено ніяких заяв президентської пресслужби. Тобто це явно не піар-хід. Але тоді що?
І тут випливає інший об’єкт – недобудований термінал. Це довгобуд. Його планували побудувати ще до Євро-2012. Але не склалося. І лише наприкінці листопада цього року Кабмін затвердив фінансування добудови.
«Мова йде про добудову терміналу в аеропорту «Бориспіль» – це довгобуд, який повинні були збудувати до Євро-2012. Наразі вже відповідні зміни були підтримані народними депутатами. Зараз приймаємо порядок використання цих коштів», – прокоментував під час засідання уряду міністр інфраструктури Олександр Кубраков.
Цей термінальний комплекс розміщений за п’ять кілометрів від основного комплексу аеропорту. Планувалося, що у залі пасажири зможуть без черг пройти контроль за спрощеною схемою. У комплексі, за планами, мали бути кілька кімнат для перемовин, кабінети та зони відпочинку, тобто ще один VIP для обраних.
І ось тут виникає третє питання, навіщо взагалі було передавати ці об’єкти у підпорядкування саме Міністерству інфраструктури? Колись, як ми вже писали, так передали Межигір’я Кабміну і це призвело до привласнення резиденції. Але, схоже, на помилках не вчаться. Невже планується приватизація “для своїх”? Хоча, звичайно, ми сподіваємось, що це лише паранойя, і тихої приватизації не відбудеться. Проте задуматися варто, ну а ми будемо стежити, щоб цього не сталося.
Є також ще одне припущення. Рішення про добудову терміналу та передачу авіаоб’єктів від ДУС до Мінінфраструктури відбувається не тільки на тлі падіння президентського рейтингу, але й в умовах зростання загрози вторгнення з боку Росії. То чи не є таке дивне “рокірування” саме тим “планом Б”, що неодноразово оголошував Зеленський ?
Відомо що під час революції гідності після втечі Януковича не тільки Межигір’я, але й інші об’єкти ДУС були взяті під контроль протестуючими. Саме тоді, наприкінці лютого 2014 року Восьму сотню Майдану було спрямовано до Бориспільського аеропорту для запобігання масової втечі державних злочинців, а аеропорт “Київ” в Жулянах цілодобово пікетували десятки активістів.
У цьому аспекті наявність віддаленого на п’ять кілометрів терміналу для “обраних” та трьох літаків, що тепер підпорядковані не “засвіченому” Державному управлінню справами, а Кабміну – виглядає скоріше планом евакуації…
Єва Шуть, спеціально для “Військовий кур’єр України”