На часі публічно оголошені Верховним Головнокомандувачем та вищим керівництвом держави “трансформації” у військовій сфері. Втім, реформи та подальша якісна робота з викликами сучасної армії стають неможливими без належної системи психологічної підтримки військових.
Адже людина у війську – найважливіша складова цих змін!
Підтримувати психологічний стан українського захисника, його моральний дух, готовність якісно виконувати завдання, відновлюватись після них та перемагати кожен день на полі бою – це ключове завдання не до військового, а до тилу, який він захищає.
Технічні інновації та цифровізація, нові бойові системи та машини, навіть достатньо ефективні підходи на рівні реалізації і прийняття рішень у ході бойових завдань –неефективні без вмотивованого людського ресурсу.
За несприятливих умов, у сильному стресі та часто без відпочинку, проходить служба військового на найзапекліших ділянках фронту. Там, де щодня виникають питання до себе, до побратимів та командирів, там, де накопичується злість до ворога. Одних це мотивує, інших жорстко пригнічує.
В той же час, у сучасній війні стрімко змінюються правила виживання, взаємодії, допомоги та самодопомоги. Повсякчас виникає потреба у обов’язковій адаптації, швидкій реакції, потреба вчитись новому та знаходити ресурс.
Хоча, попри складні виклики, ми маємо потрібні методичні інструменти, визначені підходи, наукові дослідження, компетентних фахівців, досвід, організаційну складову та сильну волю до перемоги.
Наше військо гідне бути найкращим у світі, а для мільйонів українців та зарубіжних колег – вже є найкращим! Завдяки своїм людям, їх незламності, гідній службі та людській честі, Сили оборони України здобувають результат.
Український військовий сьогодні – взірець, на якого рівняються і рівнятимуться покоління. Тому підтримка та посилення престижу військової професії є величезною спільною відповідальністю абсолютно всіх в країні.
Варто визнати: кількісні показники військових потреб, довжина лінії фронту, тривалість активних бойових дій, специфіка ворога – все це складові унікального досвіду українських Сил оборони у протистоянні російській агресії.
Відповідно, ці унікальні знання і практики кожен день потребують вдосконалення, визнання і вивчення власних помилок та постійного пошуку шляхів їхнього вирішення.
Український досвід вже у пріоритеті серед зарубіжних партнерів, для них він – новітня практика, цінніша за публікації міжнародних мілітарі-видань або досвід армій інших країн, де умови, виклики та можливості гостро різняться.
Саме тому, варто виокремити основні функції системи підтримки українських військових: формування, розвиток, забезпечення та відновлення їхньої психологічної готовності, кваліфікований об’єктивний відбір на всіх рівнях та духовна підтримка. Успішне виконання бойового завдання – основна ціль військового та постійний виклик в ході загостреної та позиційної війни.
Суспільству обов’язково враховувати зазначені потреби, розділяти та чути їх. Соціальні працівники, волонтерські організації інші структури громадського сектору вже співпрацюють з військовими і це – надважливий внесок. А крім того, соціальна підтримка та державні гарантії – необхідна складова для служби військового.
Але, в реальності, суспільство водночас і готове і не готове до надання цієї підтримки військовим. Незважаючи на близьких чи далеких родичів зі статусом військовослужбовця чи військовозобов’язаного, майже у кожній українській сім’ї, лишається потреба в ясності дії та взаємодії, правильності, своєчасності та користі надання допомоги чи самодопомоги.
Тривалі військові дії на лінії фронту й в тилу, виснажують кожного військового без винятку. Відповідно, постає багатовекторна проблема щодо підтримки персоналу всіх рівнів управління, родів та видів військ. Все це множиться на колосальні обсяги управлінських рішень, враховуючи значну кількість військовослужбовців у Збройних Силах та інших складових Сил оборони України.
Сьогодні діюча структура морально-психологічного забезпечення (МПЗ) у військах проходить реформування. Ця робота триває на всіх напрямках, де існує невідповідність покладених задач та функцій щоденним викликам війни, дублювання, негативна динаміка кількісних змін, а також, загострюється проблема якості підтримки військових.
Кожен оборонець, захисник, це – людина, яка “не обирала війну, але прийняла бій” у своє життя, відмовившись від цивільного життя на військовий час, у нагальній потребі країни перемогти ворога. Поряд з тим, людина, яка приходить до війська, має перемогти свій страх, супротив, несправедливість, відкинути всі зайві емоції аби витримати постійне навантаження.
Не лише з початком повномасштабної російської агресії, а ще на початку війни на сході України у 2014-му році, система підтримки військових зазнавала постійних удосконалень, навіть в умовах активних бойових дій. Але, для того, щоб ефективно диференціювати задачі та функції, визначити відповідального, отримати бажаний результат та повний контроль важливих процесів, зосередитись на потребах психологічної підтримки й якісно реалізувати цю роботу в умовах нинішніх викликів, відповідним структурним підрозділам часто бракує досвіду й інструментів, поширених у зарубіжній військовій практиці.
Реформи на всіх відомчих, міжвідомчих рівнях у державі, внутрішня та зовнішня військова робота з налагодження ефективності системи підтримки персоналу з психологічного, соціального, внутрішньо-комунікаційного, напряму патріотичного виховання та лідерства у військах передбачає масштабний перезапуск. А для цього потрібне системне опрацювання законів, нормативно правових актів, розпорядчих документів внутрішнього та зовнішнього впливу на систему.
Реалізація цих глибоких і актуальних змін можлива лише у спільному діалозі законодавчої та виконавчої влади, у постійній систематизації по уніфікованих вертикалях, від потреб тактичного рівня до їхнього забезпечення на найвищому владному рівні відповідно.
Це можливо здійснити лише визначавши відповідну структуру та збудувавши стратегічну вертикаль управління, що виходить з потреб військовослужбовця найнижчого рівня, як людини військової професії, що не тільки зобов’язана, але й має право.
Звісно, у війську подекуди існує ще відлуння “дідовщини”, застарілих підходів і порушень ставлення до дисципліни, з чим доводиться працювати, робити висновки й створювати концепції запобігання подібних проявів.
Очевидно, що нинішні військові реформи, нововведення та зміни – результат роботи над помилками, які накопичувалися у системі всіх рівнів управління десятиліттями. Тому, питання сприйняття змін лишається відкритим: одні позитивно реагують й оптимістично перелаштовуються, інші обстоюють старі правила та статути, аби не змінювати звичні умови та особисті вигоди. У той же час, чимало військових незадоволені існуючими станом і мовчки очікують глибоких і докорінних змін та розв’язання застарілих проблем.
Примітно, що фокус військових потреб останнім часом більше зосереджений на матеріально-технічному забезпеченні військ, яке легко можна візуалізувати. Часто обговорення необхідності підтримки Сил оборони концентрується на предметах, щодо яких є постійна нестача у військах і на які є постійний запит серед військових для ефективного виконання бойових завдань.
Тим часом, суспільству варто нагадувати про те, що моральна та духовна підтримка військових є аж ніяк не менш важливою, за технічне забезпечення. Оскільки, саме ефективна психологічна взаємодія дозволяє українським захисникам уникати негативних настроїв і зберігати готовність перемагати ворога ціною власного життя.
У цьому напрямку також робляться відповідні кроки відповідно до поставлених Головнокомандувачем ЗСУ завдань та у взаємодії з Міністерством оборони України, комітетом Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки і Міжвідомчою координаційною Радою, роботі якої сприяє перша леді Олена Зеленська. Таким чином робиться спроба реалізувати найкращі світові практики та підходи щодо побудови у Силах оборони України ефективної системи психологічної підтримки військових. Беруться до уваги всі доречні пропозиції та побажання.
Час на життя у війні чи в тилу сьогодні – найдорожчий скарб кожного військового. Відтак, тут і зараз опрацьовуються всі можливі інструменти, щоб покращити якість підтримки військового персоналу. А також подарувати українським захисникам, окрім відзнак та медалей, безцінну людську турботу, піклування та увагу, на яку кожен з них, безперечно, заслуговує.
Слава нашим воїнам! Вічна памʼять всім, хто тримає небо…
Ірина Тарасова
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.