Перелік з десяти найкращих розробок української зброї по версії Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) і журналістів програми «Security Talks з Валентином Бадраком». Під час створення списку переможців за твердженням авторів акцентувалося на співвідношенні таких характеристик як здатність розробки в разі реалізації надати суттєві тактичні переваги підрозділам ЗСУ або активно впливати на ворога завдяки ударним якостям чи дії нових фізичних принципів.
1. ЗРК Корал – ДержККБ “Луч”
ЗРК буде здатен вражати повітряні, у тому числі балістичні цілі на відстані до 100 км. Це потужна зброя стримування та захисту. Фахівці наполягають: коли пілот знає про наявність у противника засобів протиповітряної оборони, його мотивація до здійснення польоту зменшиться на дві третини. Близько 70% комплектуючих такого ЗРК проєкту ДККБ «Луч» вже є в серійному виробництві, а вартість його розробки не перевищить 50 мільйонів доларів (що робить його більш реалістичним, ніж імпортований).
2. Головка самонаведення для ракет “Онікс” – приватна компанія «Радіонікс»
Активна головка самонаведення «Онікс» для зенітної ракети «Корал» за інформацією виробника по своїм характеристикам перевершили російські та кращі, ніж у ЗРС С-400 «Тріумф».
3. Радар для ЗРК “Фенікс” – державна компанія НВК «Іскра»
Комплекс «Фенікс» 80К6КС1 сумісний з будь-яким ЗРК Збройних сил України, у тому числі з новітнім, що розроблятиметься. Виконаний без використання клістронів російського виробництва – раніше українська протиповітряна оборона тотально залежала від цих компонентів.
4. РСЗВ «Вільха-М».
Комплекс може наносити високоточний удар 12 потужними ракетами калібру 300 мм є на відстань до 110 км.
5. Бойовий вертоліт Мі-8МСБ-В – приватне підприємство «Мотор Січ»
На гелікоптер Мі-8МСБ-В установлений комплексом Бар’єр-В, комплекс керованого озброєння 524-РЕ
Використання вітчизняного ПТРК на вертольоті стало можливим завдяки розробці командою зброярів оптико-електронного модуля для виявлення цілі і наведення на ціль ракети ПМ-ЛКТ. Модуль входить до складу комплексу управління вогнем 524Р, який встановлюється на вертоліт Мі-8МСБ-В, а в перспективі після завершення випробувань – і на Мі-24. Крім самого виробника вертольотів АТ «Мотор Січ» і розробника високоточних ракет «Бар’єр-В» ДККБ «Луч», основними суміжниками увійшли приватна компанія «Рамзай» і Черкаське державне підприємство НПК «Фотоприлад». Ізюмський приладобудівний завод виробляє лазерний випромінювач. Наразі комплекс керованого озброєння 524Р дозволяє виявляти цілі типу танк на відстані до 10 км і вражати їх за 7,5 км.
6. Комплекси радіоелектронної боротьби «Анклав» – ХК «Укрспецтехніка» та «Прометей» – компанія «Проксимус».
Технічні можливості комплексу «Анклав» дозволяють ставити загороджувальну перешкоду навігаційним каналам на дальності 20 км з використанням антен спрямованої дії і до 40 км з антенами спрямованої дії. Кругове придушення дає можливість прикривати об’єкт від безпілотних літальних апаратів без засобів розвідки, тому що над об’єктом створюється купол радіусом 20 км, потрапляючи в який безпілотник втрачає орієнтацію в просторі і не може виконати поставлене завдання. Безпосередньо «Анклав» уже використовувався під час війни та підтвердив свої високі характеристики.
Компанія «Проксимус» також розробила й представила нову універсальну станцію виставлення перешкод «Прометей-МФ5». Ця станція призначена для дезорганізації системи управління військами і зброєю. Дальність розвідки та пеленгування «Прометей-МФ5» становить 30 кілометрів, а дальність радіопридушення – до 25 кілометрів.
7. Безпілотний ударний гелікоптер RZ-500 – приватна компанія «Рамзай».
Вертоліт діятиме на тактичну глибину до 80 км, при цьому максимальна дальність польоту визначена у 450 км. Несе дві високоточні ракети з дальністю ураження цілі противника до 7,5 км. RZ-500 може використовувати як ракети розробки ДККБ «Луч», для пуску яких використовується система управління з лазерною стежкою підсвітки ракети, так і наведення через підсвітку, коли головці самонаведення вказується ціль так званою лазерною плямою. Вертоліт не потребує посадкових смуг, здатен зависати та діяти на надмалих висотах, що робить його малопомітним для засобів виявлення противника.
8. Ударні баражувальні боєприпаси “Грім” та PD-2 – приватні компанії «Атлон Авіа» й «Укрспецсистемз».
Їх ще називають “дрони-камікадзе”. «Грім» має бойову частину вагою 3,5 кг та здатен вражати цілі вертикально на відстані 30–40 км. Дрони PD-2 – баражувальні боєприпаси у спеціальних підвісних контейнерах зі здатністю вражати цілі на відстані до 30 км. Вони можуть бути термобаричними, осколково-фугасними або кумулятивними з бойовою частиною вагою до 3 кг.
9. САУ ‘Богдана’. Приватний “Краматорський завод важкого верстатобудування”.
У травні 2021 року вітчизняна 155 мм самохідна артилерійська установка 2С22 «Богдана» повернулася до випробувань і вже зробила понад пів сотні пострілів на полігоні «Широкий Лан». САУ «Богдана» оснащена сучасною цифровою системою управління вогнем. А згідно з заявою розробника, дальність пострілу звичайним снарядом складатиме до 40 км, а за умов застосування активно-реактивного боєприпасу – до 60 км.
10. Мінометний комплекс «Смерека». Приватна компанія «Українська бронетехніка».
Самохідний 120-міліметровий міномет. Час наведення на ціль становить 5 секунд, час перенесення вогню на нову ціль – 15 секунд. Установка за 40 секунд розвантажує міномет, веде вогонь з автоматичним коригуванням прицілювання та скорострільністю до 8-10 пострілів на хвилину і за 30 секунд може зібратися і покинути вогневу позицію. Дальність стрільби «Смереки» мінами калібру 120 мм – до 7,2 км, калібру 82 мм – до 4,2 км. Міномет обладнано системою автоматичного горизонтального і вертикального наведення, а також системою отримання даних від зовнішніх джерел на кшталт автоматизованих систем управління озброєнням, таких як «Простір» або «Оболонь».
За матеріалами LB.UA