У лютому 1920 року в польському місті Ланьцут почали формувати нову стрілецьку дивізію Дієвої армії УНР. Вона мала відправитись в Україну для боротьби з більшовиками. Очолив формування полковник Марко Безручко.
Збірний пункт дивізії влаштували на базі табору для полонених та інтернованих українських вояків. Серед тих, хто долучився до нового підрозділу був 22-річний Іван Липовецький. Він народився у Рівному. Закінчив комерційне училище та школу прапорщиків у Києві. Служив у Корпусі Січових стрільців Дієвої армії УНР.
Нова дивізія отримала назву 6-а стрілецька. Кошти на її формування виділило польське військове міністерство. У квітні Головний отаман Симон Петлюра наказав в найкоротший термін підготувати дивізію до відправки на фронт.
Іван Липовецький став сотником 6-ї стрілецької дивізії. Маючи досвід роботи у редколегії часопису “Український стрілець”, очолив друкарню та видавництво дивізії. Вона увійшла до складу польської 3-ї Армії генерала Едварда Ридз-Сміглого.
8 травня 1920 року ця армія вступила до Києва. Наступного дня провели парад на Хрещатику. Утримували місто протягом місяця, а тоді були змушені відступити і вести бої з більшовиками на Поліссі.
Бійці 6-ї дивізії зупинили радянську 1-у кінну армію Семена Будьонного, яка проривалась на Варшаву. Після того дивізія з’єдналась з Дієвою армії УНР, що воювала з більшовиками на Поділлі.
Після поразки Визвольних змагань 1917-1921 років Іван Липовецький жив у Варшаві. Закінчив Вищу комерційну школу, працював у польській Головній статистичній управі. Був членом редколегії часопису “На чужині”.
Із наближенням радянських військ до Польщі наприкінці Другої світової війни емігрував до Західної Німеччини. Видавав часописи “Наше життя”, “Юні друзі”, “Господарсько-кооперативний часопис”.
З 1952 року жив у Торонто в Канаді. Очолював Союз бувших вояків-українців. Видавав часопис “Дороговказ”.
30 грудня 1975 року Іван Липовецький помер. Його поховали на цвинтарі “Проспект” у Торонто.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.