Про територіальну оборону – з перших рук: генерал-майор Баргилевич

Навколо реформи територіальної оборони ходить багато чуток. Мастила у вогонь підкинуло нещодавнє подання з Офісу президента нового, неочікуваного проєкту “Закону про національний спротив”. То що це – зрада або перемога? Військовий Кур’єр розпитав людину, яка знаходиться, за її ж словами, “у середині процесу”.

Баргилевич Анатолій Владиславович, генерал-майор Збройних сил України, заступник командувача Сухопутних військ ЗС України з територіальної оборони, з 2020 – в.о. командувача Командування територіальної оборони.

Наш досвід – досвід 2014 року. Якби тоді все було гарно налаштоване – зараз могло б бути все по-іншому.

Як показала війна, командир завжди бере з собою на передовий командний пункт не начальника штабу, а начопера…

В штабах офіцери тероборони постійно залучалися до непритаманних завдань, а саме посилювали оперативний склад, займалися іншими завданнями.

По добровольцях – то вони повинні бути присутні в системі ТРО максимально. Вони матимуть роль, місце і завдання.

Мине час, вони будуть знати свою місцевість, задачі, проблеми, сусідів та товаришів, принципи застосування.

Чим більше людей виконують чітко прописані правила гри, тим простіше буде цією системою управляти.

Завтра сили територіальної оборони по змаху палички не створяться в момент. Треба ще багато працювати.

Як ви очолили тероборону?

Відверто кажучи, я спочатку не думав її очолювати…
У 2016 був призначений начальником оперативного управління Командування Сухопутних військ. Тоді в структурі управління був відділ ТрО. По штату п’ять людей, а в наявності лише один.
Теробороні приділялась незначна увага. Ми розуміли, що в такому вигляді вона нікуди не годиться, бо не працює в сучасних умовах.
Тоді нами були підготовлені пропозиції – сформувати повноцінну територіальну оборону на базі загонів оборони. Таких загонів було понад тисячу одиниць, але вони не мали кадрового потенціалу взагалі, бо там не було резервістів, а лише приписний склад.
Невдовзі була введена посада заступника командувача Сухопутних військ з ТрО, яку мені командувач Сухопутних військ на той час запропонував очолити.
Цей напрямок я очолив, розуміючи навантаження, що буде на мене лягати, тому що фактично все прийдеться робити з нуля.
І так пішло моє життя в територіальній обороні після “операторського” життя.

“Оператори” – так на воєнному сленгу називають офіцерів оперативних управлінь та відділів всіх штабів, в обов’язок яких входить аналіз інформації та планування бойових дій. Професія “оператора” вважається одною з найскладніших з усіх військових фахів, а роль оперативних структур особливо істотна під час реальних бойових дій.

Оце моє наступне питання було. Ви ж професійний оператор, було складно перейти з ментальності офіцера оперативного управління на проблеми тероборони? Як вам вдалося адаптуватися?

Ну, ви знаєте, що “оператор” – це така особлива професія, без якої життя неможливе в будь-якій військово-організаційній структурі: хоч в штабі, хоч у військовій частині, хоч де. Тому що, як показала війна, командир завжди бере з собою на передовий командний пункт не начальника штабу, а начопера.
Якщо десь появляється начопер, значить будуть якісь реальні дії. Правильно? Військові в АТО (ООС) знають, що “начопер просто так не їздить”. Людей, які проходять службу в оперативних підрозділах треба готувати дуже довго, бо людина стає оператором, коли пропрацювала у відповідних структурах не менше 4-5 років. Тоді вона готова до певної самостійної роботи.
Тому, з цієї точки зору, мені було легше адаптуватись – я знав процедури, взаємодію, як працюють органи військового управління.
Чого не вистачало? Командного досвіду, насамперед у великих організаційних структурах. Мова йде про спроможність керувати певними структурами на оперативному і стратегічному рівні.
А територіальна оборона – це взагалі надзвичайно складна організаційна і комунікативна структура, яка потребує узгодження як військових, так і цивільних питань.
Взагалі в нашій армії та і в Україні взагалі мало особистостей, які готові відразу взяти очолити і удосконалювати систему ТрО. А офіцерів з такими навичками не готують взагалі. Ми це вже робили паралельним методом – підбирали офіцерів і реформували поступово систему, розуміючи, що часу і можливостей нам ніхто не дасть.
Але у військовій кар’єрі командну лінію треба проходити все одно, це загальна світова практика. Такі навички повинні бути, бо якщо поєднувати командні, штабні та наукові складові, як за системою НАТО, яку ми запроваджуємо, то взагалі будуть супер-офіцери виходити (посміхається).

Можна докладніше, що вам досталося у спадщину? Що треба міняти, а що вже вдалося змінити в теробороні?

Достався у спадщину відділ ТрО в складі одного живого чоловіка. В штабах офіцери ТрО постійно залучалися до непритаманних завдань, а саме посилювали оперативний склад, займалися іншими завданнями. Загони оборони та окремі стрілецькі батальйони не мали кадрового особового складу взагалі. Тероборону складав незначний відсоток контрактників, решта – військовозобов’язані, плюс приписана на папері цивільна техніка.
Отакий спадок, ви ж розумієте, що під час мобілізації у першу чергу комплектуються бойові частини, потім резервні, а тільки потім територіальні.
Друга проблема – абсолютна відсутність нормативно-правової бази. Один Указ президента №406 від 2016 року, жодної програми підготовки, жодної концепції підготовки. Окрім того – фактична відсутність місць постійної дислокації, навіть місць формування військових частин територіальної оборони, відсутність або віддаленість запасів усіх видів.
Нормативна-правова база, задачі, структури, що будуть їх виконувати, як вони будуть формуватися, як будуть комплектуватися, де і як розміщуватися, як вони будуть готуватися та як будуть взаємодіяти – цей комплекс задач ми розбили на такі стратегічні напрямки та почали працювати.

Указ Президента України N 406/2016 від 23.09.2016 має гриф “Для службового користування”.

По новому закону ще далі докладніше поговоримо. Таке питання: як у вас формуються стосунки з “військкоматами”: які плюси, які мінуси, нормативні речі, які допомагають, а які заважають працювати у цій взаємодії?

Весною 2017 року керівництву Сухопутних військ було поставлено завдання: на фондах військових комісаріатів сформувати бригади ТрО, відійшовши від поняття “загони оборони”. Було визначено певну кількість чисельності постійного особового складу, всього 580 осіб, які будуть обіймати посади за контрактом, тобто кадрових військовослужбовців.
Прийшлось працювати та нарощувати взаємодії з військовими комісаріатами. Ми запропонували начальнику Генерального штабу провести експериментальне навчання у Чернігівській області для того, щоб спробувати, а потім запланувати поетапне формування військових частин ТрО, з урахуванням набутого досвіду.
Навчання проводили зі 119 бригадою у Чернігівської області. Там було багато проблем, які відразу проявили себе, багато чого не вдавалося взагалі. Але саме після цього було прийнято рішення формувати бригади ТрО. Відповідно виникло питання “де розмістити?”, вирішили поки це робити на базі військових комісаріатів.
Звідти почалася плідна взаємодія офіцерів ТрО з військовими комісаріатами. Тобто де їх розміщувати, який порядок підпорядкування, як вони будуть комплектуватися, який ресурс використовуватимуть і т.д.
Звичайно, на початку було “трошки питань” взаємодії, бо в них вже склалася своя вертикаль, а до неї раптово додалися певні нові навантаження.
Заступник військового комісара з ТрО відразу почав практично працювати. З посади, яка вважалася “непрестижною”, на якій офіцери комісаріату чекали наступної посади, вона стала однією з найзавантаженіших, ключових. Одразу, буквально місяць-два, налагодилась взаємодія і пішла продуктивна робота.

Аналогічне питання про місцеві адміністрації та ради. У нас по закону, наскільки я
розумію, є елемент подвійного підпорядкування ТрО. Як ви співпрацюєте, як все складається, і що б хотілося поліпшити у цьому плані?

Взагалі спочатку було дуже складно з обласними та державними адміністраціями, з головами
районів, що є керівниками зон ТрО. У всіх там була думка, що ТрО – це задача військових: “Ви цим займайтеся, скільки хочете стільки й займайтеся, що ви від нас хочете?”. Не були чітко прописані певні обов’язки. Були в Указі, але Указ це не Закон…
Прийшлося співпрацювати безпосередньо з головами державних адміністрацій, тому що штаби зон розгортаються на їх базі, згідно з чинним законодавством. З цим усім комунікувати, взаємодіяти.
На той час в державі йшла адміністративна реформа, і органи місцевого самоврядування – це були сільські ради, районні ради, обласні ради, мери міст. І всі вони відповідно до чинного Закону виявилися поза “процесом ТрО”.
Після того як провели адміністративну реформу з’явилися об’єднання територіальних громад, і майже весь фінансовий ресурс, більшу його частину, віддали органам місцевого самоврядування. Тоді й повстало питання: “А яка роль і місце структур державної влади, органів місцевого самоврядування в системи ТрО?”. З’ясувалося що де-факто, як і де-юре – ніяка…
Саме ми ініціювали це питання. В проєкті нового закону це вже є, ви певно ознайомились і бачили, що права й обов’язки органів місцевого самоврядування, включаючи об’єднання територіальної громади, всі там прописані.
Ми готові їх допрацьовувати, вдосконалювати відповідно до чинного законодавства, але вони там повинні бути. Тому що в будь-якому регіоні чи області, в їх інтересах буде діяти ТрО. Вони повинні залучатися до процесу підготовки та сприяти територіальним організаціям.

Тобто ви намагаєтеся вийти з цього ручного режиму, в якому ці відносини знаходилися, на вищий, більш організований рівень взаємодії за законом, так?

Звичайно, тому що успіх будь-якої системи, що військової, що цивільної, що в будь-якій фірмі це, по-перше, склад управління – проста вертикаль. По-друге, повинен бути ефективний менеджмент, кадровий менеджмент в першу чергу. Загальні принципи менеджменту розповсюджуються і навійськові організаційні структури, просто в армії вони по-іншому називаються, “процедури планування” тощо. Але закон єдиний – чим простіше – тим краще. Чим більше людей виконують чітко прописані правила гри, тим простіше буде цією системою управляти.
Територіальна оборона складніша “трохи”, чим діяльність військової частини або навіть оперативного угруповання військ. Нам потрібно об’єднати військову та цивільну складову під єдиним керівництвом, за єдиним замислом і планом та чітко визначити кожному завдання. Чим діяти, чим керувати, що виконувати, хто керує, хто організовує, хто взаємодіє – це набагато складніша система.

Про навчання ТрО. Останні два, чи може трохи більше, роки навчання тероборони
активізувалися. Як це планується, які задачі ставились, як обирались регіони, яких їх проводити, та який був результат цих навчань?

Підготовка та проведення навчань визначається відповідними керівними документами.
У 2017 році ми затвердили методичні рекомендації з підготовки, які запустили для того, щоб керуватись хоч якимись документами.
Зараз у нас є програма індивідуальної підготовки, програма колективної підготовки, і багато
інших напрацювань: методичних листів, порадників. Бойовий статут, який також використовується в підготовці, і ми його випробуємо, намагаємось вносити зміни з побажанням тих, хто цим займається.
Бойова підготовка повинна вестись планово. У нас є відповідний план підготовки Збройних Сил, план підготовки Сухопутних військ, де елементи ТрО плануються на навчальний рік, розподіляються по етапах, заходах, і виходять на стратегічне командно-штабне навчання.
Але звичайно життя сьогодення – ризики, виклики, обставини в Україні та навколо неї диктують свої умови скрізь. Ми вносимо зміни перебігу плану і нарощуємо зусилля.
Є особливість підготовки таких заходів, бо навчання з ТрО це 90-95% резервістів, яких ми
призиваємо. Це виходить недешевий фінансовий ресурс. Тому ми завчасно закладаємо в план
підготовки бюджет і резерв до нього, який, за наданням дозволу Головнокомандувача, ми
використовуємо.

У 2018 році ми провели близько 120 заходів, торік ми провели трохи менше, тому що перейшли від кількості до якості. Ми змінили формат завдань, додавши дії по ізоляції операційної зони, контролю населеного пункту, динаміці боротьбі з ДРГ та НЗФ, на блок-постах. Більше приділяли уваги відпрацюванню спільних завдань.
У цьому році ми уже провели понад 62 заходів підготовки.
Це не тільки бригади ТрО, а й тренування штабів територіального управління зон та районів. Ми проводимо їх спільно з органами місцевої влади. Це штабні тренування різного формату органів військового управління, спільні навчання та заходи з підрозділами, бригадами.

Що таке зони територіальної оборони? Як вони взаємодіють з сухопутними військами, з військами тероборони? Хто під час війни ними керує? Хто які задачі виконує?

На цей час система ТрО розгортається тільки після введення режиму воєнного стану. Україна ділиться на військово-сухопутні зони. У нас їх чотири, і це не таємниця. Далі ідуть області. Одна область – це одна зона ТрО, в якій розгортається штаб територіальної оборони. Відповідно й райони, в яких розгортаються штаби районів.
На цей час начальником штабу зони ТрО є військовий комісар. Але ж ви розумієте, якщо введуть правовий режим воєнного стану, то, за досвідом 2014 року, військовому комісару буде не до ТрО. Буде йти мобілізація, призов техніки, особового складу, поповнення людських ресурсів. Дуже багато задач, які прийдеться закривати військовому комісару. Маса задач, а ще й відповідальність за ТрО. Досвід показує, що це міф і він нереальний.
Тому ми прийшли до висновку, що начальником штабу зони ТрО буде командир бригади. Ми запропонували такий варіант. Чому? Деякі кажуть, що командир бригади не зможе займатися загальним управлінням.
Розумієте, у людей складається думка, що бригада ТрО – це бойова бригада. Відповідно утримує зону на бойових позиціях в наступі чи обороні, а це зовсім не так. Бригада ТрО застосовується по-іншому. Вона має свої об’єкти на території площею в 300-400 квадратних кілометрів. Це ще до того як змінився військово-адміністративний поділ. Раніше було по 19-23 районів в одній області, зараз 5-7 районів, десь є і вісім. Відповідно райони збільшились і площа збільшилась.
Тому треба переглядати кількість об’єктів, які будуть прибігати до завдань ТрО.
Будь-яке керівництво ТрО буде здійснюватися через штаб. Штаб – це координаційний орган ТрО, де основу роботи буде складати штаб бригади. Особовому складу там треба буде пройти відповідну підготовку, щоб здійснювати управління. Нічого страшного в цьому немає, це нормальний підхід і він ефективний, ми це пробували на багатьох навчаннях. Звісно, є недоліки та проблеми, їх треба усувати. Багато хто ще слабо підготовлені. Але це питання часу.

Ви майже відповіли на наступне питання. Але я хочу задати його. Роль ТрО розглядають зовсім по-різному. Патріотичні активісти бачать батальйони ТрО як “добробати”, міська влада – більше як допомогу у надзвичайних ситуаціях цивільного характеру – тягання мішків, копання траншей під час лісових пожеж. Бо всі муніципальні функції захисту виконують зараз правоохоронні органи, ми це чітко бачимо на навчаннях які організовує, наприклад, КМДА. А що про це скажете ви? Яка роль тероборони насправді?

Бачите, яка різниця між уявленнями про ТрО у цивільних та у військових. Саме тому повинні бути чіткі правила гри та розуміння того хто що робить, хто, що і кого захищає.
Ми розширяємо спектр завдань. Зараз, згідно з новими підходами, ТрО може залучатися до виконання завдань і в умовах мирного часу. Це означає, що на практиці, у випадках надзвичайних ситуацій структурний підрозділ, який базується на відповідній територіальній одиниці, може залучатися до виконання завдань ТрО та залучати необхідну кількість особового складу для виконання інших завдань.
Все залежить від ситуації. Все повинно бути за планом, в якому все буде чітко прописано.
Відповідно, коли настає особливий режим, система ТрО використовується в повному обсязі. Ми
змінюємо підхід та смислове навантаження на використання ТрО.
Безумовно, ми звертаємось до досвіду. Наш досвід – досвід 2014 року. Якби тоді все було гарно налаштоване – зараз могло б бути все по-іншому. Тероборона повинна розгорнутися з проявою кризової ситуації для того, щоб не допустити безконтрольності на свої територіях, упередити це все, унеможливити, та на ранніх стадіях це завершити.
Якщо виникне загроза вторгнення чи агресії противника, то при розгорненні цієї системи, яка має й окремі регіони, і всю країну, набагато легше розгорнути оперативне угруповання військ. Тобто забезпечити оперативне стратегічне розгортання для Збройних Сил. Це комплексна робота всіх
складових.
Зараз такого немає, бо на жаль тільки за режиму чи особливого стану ми можемо розгортатися, також довгі терміни – поки воно все розгорнеться, може бути все за пізно. Ми максимально
спрощуємо систему управління.
По добровольцях – то вони повинні бути присутні в системі ТрО максимально. Вони матимуть роль, місце і завдання. Безумовно, ми повинні підрозділи ТрО разом з добровольчими підрозділами засовувати по тих завданнях, до яких вони готуються. Мине час, вони будуть знати свою місцевість, задачі, проблеми, сусідів та товаришів, принципи застосування.

ТрО сьогодні – це легка піхота. Чи планується її оснащувати тяжкою зброєю та
бронетехнікою?

Я б не називав ТрО “легкою піхотою”, бо застосування піхоти передбачається для певних видів бою – наступ, оборона, рейдові дії. Тут більше оборона своєї території, своєї місцевості, своїх комунікацій, об’єктів. Якщо казати простіше – свого будинку в єдиній системі держави.
Відповідно потенціал ТрО треба посилювати, ми зараз маємо певні комплекси, хай вони не нові, ми маємо і мінометні підрозділи, бойовий потенціал яких будемо нарощувати. Навчання в цьому році з підготовки мінометників ми проводимо на полігонах.
Надалі Збройні Сили будуть переходити на самохідні системи, як це передбачено концепцією, і ми дбаємо за те, щоб буксовані артсистеми певного калібру, що вивільняться, були передані в підрозділи ТрО.
Питають, нащо вам артилерія? Відповідними засобами ураження ми можемо завдавати поразки диверсійним силам противника та незаконним збройним формуванням як моральної, так і фізичної. Наприклад, взявши в оточення противника можна буде його обстріляти з гармат та мінометів замість того щоб вести стрілецький бій. Ми зможемо виконати це завдання без втрат або без особливих втрат в людях. Це як варіант.

Чи не розглядається варіант мобільних загонів, які оснащені позашляховиками подвійного призначення – такий характер бойових дій легких груп себе дуже добре виправдав по всьому світу, у нас про це вже почали говорити…

Ми готові брати, впроваджувати у військові частини ТрО всю техніку, яка є. Адже ми маємо
відповідні підрозділи в бригадах, які мобільні та підготовлені брати участь в спеціальних діях, і вони будуть це робити. Тому ми зацікавлені в тому, щоб мобільна і броньована техніка була.
Але чи потягне держава таке навантаження? Ми повинні виходити з цього. Ми хочемо розбити нарощування бойових спроможностей бригад ТрО на етапи. Для цього будуть розроблені окремі документи, які будуть узгоджені з фінансовим навантаженням на країну.

Болісне питання, яке я повинен задати, про події 2014 року. Тоді навіть в Києві під
практично добровільною мобілізацією в ТрО, люди, які повинні були захищати свої
міста(подекуди їм це було гарантовано на словах), були надіслані в зону АТО. Зрозуміло, що це була виправдана та необхідна ситуація, але у людей залишилося оте відчуття обманутості.
Ситуація може чи не може гарантувати, що такого не трапиться і мобілізовані с тероборону будуть захищати свою територію?

Так, ТрО в певних обмеженнях спрацювала у 2014 році – мова про батальйони ТрО, які були на той час.
Була така необхідність відправляти їх туди. Тому у людей залишилась певна недовіра. Хоча з 21 тисячі людей, яких було призвано в ці батальйони ТрО, 18 тисяч прийшли добровільно. Фактично це рух добровольців, які були значно вмотивовані.
У 406 Указі це не прописано, відповідно були залучені батальйони ТрО, які були сформовані, а це 32 батальйони та одна Кіровоградська бригада, як експеримент.
Повинні бути чіткі правила, ми їх прописали в новому Законі.

Як саме зміняться правила для ТрО?

По-перше, ми міняємо принцип комплектування. Тобто територіальний резерв буде окремо находитись під управлінням підрозділів частин ТрО.
По-друге, будуть відповідні зміни в системі контрактів, умови відношення до кожного підрозділу та резерву відповідно.
По-третє, в самому законі ми прописали, що ТрО застосовується за територіальним принципом в межах певної території.
Закон – це перший крок, який розвиває стратегію воєнної безпеки та деталізує її в питаннях ТрО. Далі будемо розробляти законодавчі акти, на основі яких будуть розвиватися питання контрактів: які вони будуть, як вони будуть, куди будуть направлятися, як вони будуть прописані, як проходитимуть перепідготовку, на яких умовах, де будуть застосовуватися.
Думаю, що закон зніме багато питань, в тому числі й залучення бригад ТрО у відповідних діях.

Хотів би докладніше дізнатися про територіальний резерв, адже всі про нього
розмовляють, але ніхто нічого конкретного не каже. Тобто яка роль територіального резерву на ваш погляд? Як він вибудовується? Які є проблеми? Як з ним працювати? Що це для людей?

Як ви могли помітити, недавно внесли зміни в постанову Кабінету міністрів, де була впорядкована система мобілізації. Весь мобрезерв розподілили на оперативний резерв першої черги (ОР-1) та оперативний резерв другої черги (ОР-2). Зараз весь резерв ТрО входить в ОР-2 на загальних засадах. Тобто під час мобілізації розподіл призову по військовим частинам іде без прив’язки до певних підрозділів, ситуативно. Розумію, що людей це не влаштовує. Вони хочуть чітко знати куди ідуть. Це і наша мета теж.
Зрозуміло, що люди бачать свою військову частину. Це не тільки стосується тероборони, а всіх. Їм треба бачити чітко свою військову частину, чітко свою посаду, чітко знали чим вони там будуть займатися. Це ідеал, до якого ми намагаємось прийти.
Я доповідав не один раз на нарадах, що ми хочемо територіальний резерв відокремити від ОР-2. Це мається на увазі, що ОР-1 буде йти туди куди призначено, ОР-2 – теж, а територіальний резерв – у військові частини ТрО. Керівництво нас підтримує.
Ще проблема. Ви чудово знаєте, що резервісти, які залучаються до ТрО, отримують дуже мало коштів – від 20 гривень на добу, трохи більше ніж 4 тисяч на рік. Це максимально 4200-4300.
Одразу все не зробиш. Ми це бачимо все. Тому територіальний резерв – перше, друге – умови
контракту, приписка до певної частини та певної території – третє, відповідна підготовка та оплата, залучення резервістів.

Є ще така складова, як збори вихідного дня, стрілецькі дні для ТрО. По Києву ми бачимо, що це дуже важливо, бо у нас середній клас йде в територіальний резерв. Але люди дуже завантажені та їх влаштовує навчатися саме у вихідні. Зараз практично все робиться ресурсом центрів комплектування, військкоматів та на громадських засадах. Чи передбачаються якісь зміни так, щоб саме Сухопутні війська, Збройні Сили, Тероборона це робили самостійно?

Буде створене Командування сил ТрО, але ж це не станеться завтра. У законі чітко прописано та визначена структура сил територіальної оборони: командування сил ТрО, регіональні управління і відповідні бригади ТрО. Задачі підготовки будуть покладені на цю вертикаль, в тому числі й проведення стрілецьких днів, координація їх і залучення.
Я вважаю, все що напрацьовано не треба скасовувати, бо ми поєднуємо вільний час тих добровольців, які залучаються до ТрО, військовослужбовців-резервістів, які мають контракт, і складові підготовки. Це ж добровільно оформлюється. Тому що, крім планових зборів, є ще бажання наростити свої індивідуальні спроможності.

25 травня 2021 року до ВР було внесено Офісом президенту як невідкладний проект Закону про основи національного спротиву
Ключовою концепцією законопроєкту виступає національний спротив – “складова всеохоплюючої оборони України, що містить комплекс заходів, які організовуються та здійснюються в мирний час і в особливий період в Україні з метою максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити агресію проти України”.

Передбачається, що він набуде чинності з 1 січня 2022 року.

Про новий закон. Він для суспільства досить неочікувано пішов у Раду, причому у такий цікавій редакції як “національний спротив”. Ви були у групі, яка спочатку розробляла цей закон. Розкажіть як це було, хто цей закон розпочинав, як він розвивався.

Я думаю, що це більше питання до керівника робочої групи і того органу державного управління, який його подав. Можу тільки говорити саме за частину ТрО. Але ідея, на мій погляд, нормальна. Рух національного спротиву полягає в тому, щоб поєднати всі складові, залучити та зробити всеохоплюючу оборону України за визначеною концепцією національної безпеки та стратегію воєнної й національної безпеки.
Тепер цей механізм треба запустити в поєднанні для того, щоб запрацювали всі наші концептуальні бачення для безпеки держави. Тому мені рух ТрО з рухом спротиву за певних умов, як і в підготовці, так і в подальшому патріотичному вихованню здається гарним варіантом.

Під час підготовки деяких проєктів Закону були досить цікаві бачення проблеми ТрО: що зброя повинна зберігатися вдома у резервістів, що повинно бути подвійне підпорядкування цивільним організаціям, що це повинен бути окремий рід військ. Як ви до цього ставитеся ? Які там підводні камені?

У нас формуються сили ТрО, це фактично окрема вертикаль, підпорядкована Головнокомандувачу Збройних сил. Тому, на наш погляд, всі сили оборони повинні підпорядковуватися Головнокомандувачу. Хто готує, той і застосовує, Все під єдиним керівництвом.
Система чітко прописана в законодавстві. Є багато поглядів інших, багато побажань, робота попередників, багато, що передбачено там уже враховано. Я з цим питанням працюю в багатьох робочих групах з самого початку. Не думаю, що там є розбіжності, які треба уникати. Про зброю – питання буде чітко в рамках чинного законодавства України. Загалом система чітка та прозора.

З іншого інтерв’ю генерал-майора Баргилевича: Військам територіальної оборони не буде надано статусу окремого роду військ тому, що такий статус має на увазі певний функціонал та задачі, крім того, система управління і зв’язку тероборони не може розглядатись поза системою управління ЗСУ.

Помріймо, що закон, який пішов в Раду, без змін приймуть. Ваші перші дії, що ви почнете робити?

Всі думають, що система почне працювати одразу після прийняття документів, але ні.
Є багато зробленого уже, Багато чого розробляється в різноманітних напрямках, а далі очікується тяжка кропітка робота, дуже тяжка. Завтра сили ТрО по змаху палички не створяться в момент. Треба ще багато працювати.
Наступне – це етапи: як створювати, коли, під які заходи, хто за них відповідає, хто їх може використовувати. Заявити, що ми їх уже створили – це неправильно, адже так ми обманемо населення країни, всіх хто залучався до процесу та керівництво держави.
Потрібно встановити що та коли ми робимо, за якими етапами, і далі працювати за стратегічними напрямками, для яких будемо складати нормативно-правову базу.
Все треба прописувати, розробляти, узгоджувати, скеровувати та координувати. Далі все звіряється з законами територіальних громад: як вони повинні існувати, за якими правилами, хто там буде, як це буде функціонувати. Розумієте, всі ці напрямки треба чітко вивести та далі працювати. Тому можете уявити обсяг завдань, який стоїть перед нами.

Чи є у вас зараз команда, яка відповідає таким викликам?

Завжди є команда і однодумці. Команда є, хоч вона і не чисельна, але ми вже почали проводити певні дії та підбирати людей, щоб готувати їх під певні структури. В том числі й тих, хто нам би допомагав розробляти ці документи. Я тільки за, готовий слухати та співпрацювати.

Чули, що вас уже приходить дуже добре поповнення до вашого командування. Наприклад, Сергій Собко.

Полковник Сергій Собко дуже досвідчений офіцер, випускник Національного університету Оборони України, герой України, має бойовий досвід та відповідну освіту, і він буде займатися питаннями підготовки, розвитку того що в нас є розвивати його далі, формувати те чого ще нема. Думаю, що такий напрямок роботи йому буде цікавий, є можливість практично реалізувати свій бойовий досвід, який у нього є. Ми з ним вже попередньо обговорили нашу спільну роботу і мені подобається його бажання вже практично працювати. Переконаний, що в ТрО з’явилося значне і вагоме кадрове підсилення.