36-річний Максим Ридзанич добровільно пішов на фронт у вересні 2014 року. Він мав досвід строкової служби у підрозділі спеціального призначення Нацгвардії України в Сімферополі. Демобілізувався у званні гвардії старшини.
З початком війни із росією, очолив взвод снайперів 90-го окремого десантно-штурмового батальйону “Житомир” 81-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ. Став головним сержантом роти. Взяв позивний “Адам” на честь свого діда, який був кулеметником під час Другої світової війни.
У жовтні Максим Ридзанич зі своїм підрозділом вирушив на Донеччину. Виконував завдання біля селища Піски та в Донецькому аеропорту.
Головний сержант пройшов дві ротації у старому та новому терміналах аеропорту. Там брав участь у найзапекліших боях взимку 2014-2015 років. 23 січня останнім виходив зі своїми бійцями з позиції, яка мала назву “Пожарка”, що біля летовища.
Після того Максим Ридзанич воював біля села Водяне на Донеччині. Займаючи позицію, яка мала назву “Мурашник”, разом зі своїм товаришем Володимиром Гнатюком знищив ворожого коригувальника вогню.
20 березня 2015-го біля селища Опитне разом із двома бійцями свого взводу та розвідниками 81-ї десантно-штурмової бригади виїхав на бойове завдання. Мали протидіяти російській диверсійно-розвідувальній групі, яка наближалась до спостережного пункту. Для обстеження території розділилися на групи.
Раптом наймолодший боєць взводу 20-річний Олександр з позивним “Малиш” повідомив по рації, що поранений і бачить поблизу двох диверсантів. Максим Ридзанич пішов на допомогу.
Коли наблизився до посадки, вороги почали обстрілювати його із автоматів. Одна куля зайшла під бронежилет і завдала смертельного поранення у груди.
Сьогодні Максиму Ридзаничу виповнилося б 46 років. Він народився у селищі Коцюбинському під Києвом. Певний час жив у дідуся і бабусі по матері в Бережанах на Тернопільщині.
Під час навчання у школі, грав у волейбол та баскетбол, співав у хорі, багато читав. Згодом здобував фах геодезиста у коледжі.
Займався у школі бойових мистецтв “Пересвіт”. Був чемпіоном України з карате. Певний час працював особистим охоронцем іноземця-француза. Добре володів англійською мовою.
Також, встиг попрацювати на державній службі та в комерційних структурах. Здобув вищу юридичну освіту.
Посмертно Максим Ридзанич був нагороджений орденами “За мужність” III ступеня (2015) та “Золота Зірка” (2021), з присвоєнням звання Герой України. Бучанська міськрада його іменем назвала вулицю і провулок, надала звання “Почесний громадянин міста Буча”.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.