Головнокомандувач Збройних Сил України – генерал Валерій Залужний дав велике інтерв’ю американському виданню The Washington Post. «Військовий Кур’єр» наводить повний переклад цієї публікації.
Генерал Валерій Залужний, каже, що для того, щоб контрнаступ України проходив швидше, йому потрібно ще більше зброї. І він каже всім, хто налаштований слухати, що ці ресурси йому потрібні зараз. Так само, він повторив це у середу під час розмови зі своїм американським колегою – генералом Марком Міллі.
Залужний висловлює розчарування тим, що Україна досі не отримала сучасних винищувачів. При тому, що його найбільші західні прихильники ніколи не розпочали б наступ без переваги в повітрі. Контрнаступ ЗСУ вже розпочався, але американські винищувачі F-16 надійдуть до України у кращому разі восени.
Залужний каже, що його війська також повинні вистрілювати принаймні стільки ж артилерійських снарядів, скільки ворог. Але, через обмежені ресурси українців, іноді перевага росіян у боєприпасах буває десятикратною.
«Мене це дратує», – каже Залужний, коли чує, що хтось із політиків говорить про те, що довгоочікуваний контрнаступ України йде повільніше, ніж очікувалося. За його словами, українські війська кожного дня просуваються вперед— навіть якщо це лише 500 метрів. «Це не шоу, яке весь світ дивиться і на яке робить ставки. За кожен день, за кожен метр звільненої землі доводиться платити кров’ю» – додає генерал.
«Якщо є проблеми з постачанням, ні про який контрнаступ говорити немає сенсу», — додає він. «Але, проблеми з постачанням вирішуються. Можливо, не так швидко, як хотілося б глядачам шоу, але це їхні проблеми» – зауважує Залужний.
Протягом останніх 16 місяців 49-річний Залужний мав надскладне завдання командувати українським військом проти більшої, краще озброєної російської армії, яка досі окупує приблизно одну п’яту території його країни, навіть після успішних контрнаступів минулої осені.
І він з цим завданням впорався. Частково, завдяки тому, що його солдати перетворилися на сучасну, спритну силу, навчену тактиці НАТО. Частково завдяки тому, що ЗСУ вдалося позбутися централізованої командної структури радянського зразка, яку Залужний отримав у спадок від попередників.
Ключові питання, які турбують його щодня: коли західні партнери України нададуть необхідну йому зброю, зокрема більше боєприпасів і F-16? І чи можна очікувати, що він виконає поставлене завдання без цієї допомоги?
Залужний каже, що передає свої занепокоєння Марку Міллі, яким він щиро захоплюється і якого вважає своїм другом. Вони спілкуються кілька разів на тиждень, інколи витрачаючи на обмін думками по кілька годин.
«Він абсолютно поділяє наші занепокоєння – каже український генерал про свого американського колегу – І я думаю, що він може допомогти мені вирішити ці проблеми», – додає Залужний, підкреслюючи, що днями вони обговорювали з Міллі кількість снарядів потрібних ЗСУ.
«У нас з Марком Міллі домовленість: 24 години на день, без вихідних, ми на зв’язку. Тому іноді я можу подзвонити йому і сказати: якщо я не отримаю 100 тисяч снарядів за тиждень, тисяча людей загине. Спробуйте стати на моє місце» – переповідає Залужний зміст своїх розмов з Міллі.
Втім, «не Марк Міллі вирішує, отримаємо ми літаки чи ні» — каже Залужний. «І поки це рішення приймається, щодня помирає багато людей… Дуже багато… Через те, що рішення досі приймається».
Незважаючи на те, що Україна незабаром таки отримає F-16 (після травневого рішення президента Байдена), ЗСУ мають інший клопіт: брак боєприпасів. У лютому генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг попередив, що «поточний рівень використання Україною снарядів набагато перевищує нинішній рівень їхнього виробництва». Це значить, що снарядів, які, за словами Залужного, так потрібні його війську, бракуватиме тим більше, чим довше триватиме війна.
Напередодні давно запланованого контрнаступу, Україна вперше отримала західні бойові танки, зокрема німецькі «Леопарди» та американські БМП Bradley. Як відомо, московські війська контролюють «сухопутний коридор» між материковою росією та анексованим Кримом. Розрив цього «коридору» значно вдарить по здатності росії поповнювати свої сили.
Отримані Україною західні танки та бойові машини дебютували на полі бою, коли на початку цього місяця розпочався контрнаступ. Залужний визнає, що декілька з них уже знищено: «Ми брали «Леопарди» не для того, щоб кататися на них на парадах і не для того, щоб політики чи знаменитості робили з ними «селфі». «Леопарди» приїхали сюди на війну. Відтак, «Леопард» на полі бою – це завжди мішень».
На думку аналітиків, Україна ще не почала основної частини контрнаступу. Не всі її спеціально підготовлені частини спрямовані на лінію фронту, а лише ті, які, наразі промацують слабкі місця в обороні російських військ. За словами українських посадовців, на сьогодні вже звільнено понад 50 квадратних миль.
В той же час, Залужний вказує на доктрину ведення війни, прийняту у НАТО. Вона, за його словами, схожа на російську: перед початком наземних операцій стратегічного рівня, потрібно мати перевагу у повітрі.
«А Україна, переходячи до наступальних дій, якої доктрини має дотримуватися?» – питає Залужний. «НАТО? Російської Федерації? Чи це не ваша справа? А нам радять таку доктрину: ось вам танки, ось вам трохи гармат, і трохи БМП. Вперед, дійте. Це нормально?»
На командному пункті у Залужного є екран, який показує йому все, що знаходиться у повітрі в будь-який момент часу: і авіацію країн НАТО на західному кордоні, і свої літаки в небі над Україною і російські літаки на східними областями.
«Кількість літаків НАТО, які чергують біля наших західних кордонів, вдвічі перевищує кількість російських літаків, які руйнують наші позиції. Чому ми не можемо взяти хоча б третину із заходу і перенести на схід?» — питає Залужний.
Оскільки російські сучасніші винищувачі Су-35 мають кращу радіолокаційну та ракетну оснащеність, старіші українські літаки не можуть з ними конкурувати. У підсумку, українські війська на землі можуть стати легкою мішенню.
«Ніхто ж не каже, що завтра ми повинні переозброїтися і отримати 120 сучасних літаків», – каже український головнокомандувач – «Але мені й не потрібно 120 літаків. Я не збираюся погрожувати всьому світу. Було б достатньо дуже обмеженої кількості. Але вони дуже потрібні. Іншого шляху немає. Тому що ворог використовує авіацію іншого покоління. Це наче якби ми пішли в наступ із луками та стрілами, і всі сказали б: «Ти що, з глузду з’їхав?» Так само і з літаками» – додає український генерал.
Якщо хтось думає, що контрнаступ України отримав поштовх минулих вихідних, коли ватажок «Вагнера» Пригожин підняв заколот і пішов на штурм Москви, то Залужний так не вважає. За його словами, угруповання Пригожина відійшло з лінії фронту ще місяць тому, після захоплення Бахмута. Тому, на полі бою не відбулося відчутних змін під час заколоту «Вагнера». «Ми не відчули, що їхній захист десь ослаб або щось подібне» — додає генерал.
Бойовики «Вагнера», які не хочуть лишатися у росії або підписувати оборонні контракти з Міноборони рф, матимуть можливість приєднатися до Пригожина у Білорусі – заявив кремлівський диктатор Владімір Путін. Але, у той час як деякі з найманців, можливо, таки залишать поле бою, Залужному, доведеться розглянути додаткову загрозу на своєму північному кордоні, оскільки частина бойовиків перебазується туди.
«У мене чимало побоювань, і «Вагнер» серед них», — сказав Залужний. «І це не єдине, що мене турбує. Якщо я зараз почну все розповідати, у мене голова піде обертом. Наше завдання: підготуватися до найгірших і до найбільш ймовірних сценаріїв. І ми намагатимемося мінімізувати можливі наслідки того, що може статися» – підсумовує генерал.
Найгірший сценарій, який повинен розглянути Залужний, це загроза того, що Путін може застосувати ядерну зброю. Минулого тижня президент Зеленський заявив, що українська розвідка отримала інформацію про те, що російські війська готують «терористичний акт з викидом радіації» на окупованій Запорізькій АЕС – найбільшій атомній станції у Європі.
Чи зупиняє це Залужного від спроб відновити контроль над ЗАЕС у рамках контрнаступу України? Зовсім ні.
«Мене це не зупиняє», — зазначає генерал – «Ми робимо свою роботу. А погрози про ядерний удар надходять постійно. Так що нам тепер, здаватися?»