17 січня 1908 року у Львові народився майбутній крайовий провідник Організації українських націоналістів на західноукраїнських землях Богдан Кордюк.
Після закінчення гімназії, він навчався у Львівській політехніці та Львівському університеті. Брав участь у роботі нелегальної “Організації вищих класів українських гімназій”, яка видавала журнал “Метеор”, збирала гроші на потреби українських націоналістів, розповсюджувала листівки та проводила патріотичні маніфестації.
Богдан Кордюк також був активним учасником Союзу української націоналістичної молоді, протягом 1928–1929 входив до проводу організації. Долучився він і до діяльності Української військової організації. Активно розповсюджував газету “Сурма”, яку видавала УВО. У лавах Української військової організації, Богдан був призначеним відповідальним за виконання нападу на консульство УРСР у Львові, який, втім, так і не відбувся.
У 1929 році після заснування Організації українських націоналістів, Кордюк одразу приєднався до неї. В ОУН діяв під різними псевдо: “Аркас”, “Дік”, “Новий” та “Сніп”.
На чолі крайового проводу ОУН
У травні 1932 року голова Проводу українських націоналістів полковник Євген Коновалець призначив Богдана Кордюка на пост крайового провідника ОУН на західноукраїнських землях. Йому було доручено сформувати нову екзекутиву – виконавчий орган крайового проводу. Кордюк блискуче впорався з поставленим завданням, залучивши до організації молодих націоналістів, які пізніше стануть видатними діячами українського визвольного руху, зокрема: Степана Бандеру, Ярослава Стецька та Романа Шухевича.
Науковець Володимир Янів згадував пізніше: “Крайовим провідником ОУН було визначено людину, яка мала найбільше розуміння. Богдан Кордюк продемонстрував чимало гнучкості, він скріпив зв’язки зі співзвучними елементами поза організацією”.
У березні 1933 року Кордюк передав повноваження провідника Бандері і виїхав до Німеччини для навчання в університеті за фахом геолога. Згодом, став викладачем та професором у Берлінському університеті, паралельно допомагаючи Українській Пресовій Службі видавати бюлетені німецькою і українською мовами. У них йшлося про найгостріші проблеми національно-визвольної боротьби українців.
Влітку 1941 року Богдан Кордюк повернувся до Львова, де його заарештувало Гестапо і кинуло до німецького концтабору Заксенгаузен, а згодом, до Аушвіца.
Пройшовши пекло німецьких концтаборів, Богдан Кордюк вижив і після закінчення Другої світової війни повернувся до літературної та наукової роботи. Проживав у післявоєнній Німеччині, де працював редактором журналу “Український cамостійник”. Також входив до редакційної колегії журналу “Сучасність”.
Помер 26 лютого 1988 року у Мюнхені і був похований на цвинтарі Вестфрідгоф.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.