27 липня 1919 року під час зустрічі між двома наймогутнішими ватажками української повстанської стихії, Нестор Махно, за спогадами сучасників, особисто вбив свого “візаві” Никифора Григор’єва.
Суперечки між лідерами мали як ідеологічне, так і практично-політичне підгрунтя. Махно був більш послідовним “лівим”, анархо-комуністом, і тому мав більше спільного бачення з більшовиками (собі, зрештою, на горе). Григор’єв спирався насамперед на небагатих селян-хазяїв, більше уваги приділяючи національному питанню. Його спотворений образ був продемонстрований у відомій радянській постановці “Весілля в Малинівці” як “пан отаман Гриціан Таврічеський”.
Сам Нестор Махно пізніше також зустрінеться з невдячністю більшовиків, розгорне проти них повстанську війну наприінці 1920 року, але в серпні 1921-го з 70 товаришами – всіма, що залишилось від його багатотисячної армії – перетне Дністер і буде інтернований у Румунії. Помре від сухот у Парижі 1934 року.