7 серпня 1932 року прийнято Постанову ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності». Згідно з нею навіть за вилучення невеликої кількості зерна з колгоспних ланів могла передбачатися конфіскація майна, великі строки ув’язнення, заслання чи навіть вища міра покарання. Таємною інструкцією, розісланою органам держбезпеки вказувалося, що постанову потрібно використовувати для жорстоких покарань навіть за дрібні “крадіжки”. Зараз ця постанова відома за народною назвою “Про п’ять колосків”.
Постанова була основним знаряддям Голодомору як геноциду українського народу 1932-1933 років. В найближчі дні після прийняття Й.Сталін писав Л.Кагановичу зі звинуваченнями керівництва КП(б)У в націоналістичному ухилі, зараженні “пілсудсько-петлюрівськими” агентами, і побоюваннями, що без енергійних заходів “Україну можна втратити”. Опір хлібозаготівлям прямо пов’язувався з націоналізмом. Політичні репресії в цьому контексті оформлювалися як сфабрикована “справа УВО”, супроводжувалася остаточним згортанням українізації в УРСР і повним скасуванням прав української мови на Кубані.
Постанова активно використовувалася до травня 1933 року, а під час Голодомору 1946 – 1947 років її дія була поновлена.
(фото Електронний архів українського визвольного руху)