fbpx

8 жовтня 1941 року німецький 3 моторизований корпус 1 танкової групи Евальда фон Клейста після кількаденного стрімкого наступу на південь з района Днівпропетровська, захопив місто Маріуполь. За день до того, 7 жовтня, він вийшов до Азовського моря та захопив місто Осипенко (Бердянськ). На схід від Бердянська в оточенні залишилися основні сили 9 і 18 армій Пеівденного фронту РСЧА.

У полон тоді потрапило, за різними версіями, від 60 до 100 тис. червоноармійців. Помітна частина, близько 1/3 особового складу, цього разу змогла вирватся з оточення. Серед тих хто порятувався був і другий за результативністю радянський ас-винищувач Олександр Покришкін, який у розвідвильоті на пошуки танків Клейста зробив вимушену посадку під Чернігівкою, і мав залишити напризволяще свій “МіГ-3”.

Хоча в порівнянні з іншими катастрофами 1941 року цей “казан” не так і вражає, але це був уже другий такий розгром Південного фронту після Умані (100 тис. полонених), і він відбувся лише за два тижні після фактичного знищення Південно-Західного фронту на схід від Києва (650 тис. полонених). А одночасно з ним відбувалася ліквідація оточених угруповань на московському напрямі, під Вязьмою і Брянськом (ще 700 тис. полонених). На цьому тлі катастрофа на півдні України була непоправною, і вона визначила втрату Донбасу – Сталін відмовився від ідей утримувати за будь-яку ціну Харків і Сталіно (Донецьк) і дозволив відійти на схід решткам військ за умов виділення резервів для порятунку Москви.

(фото – німецькі вісьа вступають до Маріуполя)