19 серпня 1941 року в бойовому донесенні штабу Південного фронту Верховному Головнокомандуючому було згадано про арешт начальника Відділу воєнно-інженерного управління штабу Південного фронту підполковника Петровського і представника Генштабу начальника окремого науково-дослідного воєнно-інженерного інституту (м. Москва) військового інженера 1-го рангу Єпова. Ці дві персони були безпосередніми виконавцями потужного вибуху, що пролунав близько 20:30 напередодні, 18 серпня. Вибух зробив пролом у дамбі ДніпроГЕСу і спричинив небаченої висоти хвилі, що затопили береги та острови нижче за течією Дніпра.
Підрив було виконано в атмосфері нервозності, і за умов, коли саме командування фронту цього не очікувало. В результаті підриву греблі здетонував міст на острів Хортиця, і радянські підрозділи, що знаходилися там, виявилися у пастці. Вони не могли відступити на лівий берег, були вразливі до удару німців з правого, їм загрожувала смертельна небезпека від води, яка за лічені хвилини затопила майже весь острів. Така ж біда спіткала численних мешканців узбережжя і біженців, які тимчасово перебували по берегах великої ріки. Однак, кількість загиблих була точно меншою за поширену нині інформацію про 100 тис. жертв. Найвірогідніше, у потопі загинуло до кількох тисяч людей, у тому числі кількасот військових, десятки тисяч постраждали від потопу в інший спосіб, втративши майно чи підірвавши здоровя. А німці якраз від підриву практично не зазнали втрат.
Можна було б вважати арешт Петровського і Єпова заслуженим покаранням за провал, але доля зробила по-іншому. Організатори вибуху заручилися через голову командувача фронтом схваленням підриву “у випадку крайньої потреби”, за підписами Сталіна і Шапошнікова. Хоча очевидно, що вони піддалися паніці, через наявність телеграми їх швидко визволили. Підрив дамби без належних попереджень та організованої евакуації було виправдано заднім числом.
Цього ж дня на рік пізніше, у 1942 році, розпочався так званий Дьєппський рейд сил британської Співдружності на узбережжя окупованої Франції. Він був показовою спробою Вінстона Черчилля перевірити міцність німецької оборони і переконатися, що відкриття “другого фронту” цього року не є можливим. Рейд викликав суттєве занепокоєння німців можливою висадкою союзників у далекому тилу, але не склав стратегічної загрози плану “Блау” з захоплення гирла Волги та Кавказу.
(фото livejournal. com)
Читайте також: 73 роки тому в київській в’язниці помер Габсбург, що став українцем