14 серпня 1941 року було оприлюднено так звану “З’єднану декларацію”, яку підписали на борту лінійного корабля HMS “Prince of Wales” президент США Франклін Д. Рузвельт і прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль. Дуже скоро вона стане відома світові під назвою “Атлантична хартія”.
Цей документ був першою спільною заявою фактичних керівників двох держав, зробленої під час їх першої офіційної зустрічі. Можна сказати, що хартія була аналогом “14 пунктів Вільсона” для Першої світової війни, який одразу було зроблено у формі міждержавної угоди. В Атлантичні хартії сторони конкретизували свої цілі у війні, до якої Сполучені Штати поки офіцйно не приєдналися.
Сторони не шукали територіальних надбань внаслідок пермоги, територіальні зміни мали відбутися згідно з народним волевиявленням цих територій. Проголошувалося право народів на самовизначення, послаблення торгівельних бар’єрів, покращення співпраці стосовно розитку економіки і соціального захисту, свободи морів, роззброєння держав-агресорів і загальне повоєнне роззброєння.
Радянський Союз, що недавно перетворився на союзника Великої Британії, висловив лише загальне схвалення цієї декларації. Але вже незабаром, 1 січня 1942 року на її базі буде оприлюднено Декларацію Об’єднаних Націй 26 країн, яка справді стане підґрунтям для повоєнної системи міжнародних відносин і сучасних принципів міжнародного права.
(фото history. navy. mil)