12 липня 1943 року біля залізничної станції Прохоровка відбувся бій, який, за офіційною радянською версією, був найбільшою “зустрічною танковою битвою в історії”. У ній на невеликій ділянці шириною кілька кілометрів, мовляв, зіткнулися 1200 танків з обох боків, понад половину яких, переважно німецьких, було втрачено.
Насправді ж такий опис подій був вигадкою командуючого 5 гв. танковою армією П.Ротмістрова, аби приховати факт винищення 70% танків армії протягом однієї доби. Німці зустріли удар 5 гв. ТА в обороні. З їх боку бився лише один танковий корпус, а на “Прохорівському полі” взагалі тільки одна танкова дивізія, за підтримки ще однієї. В результаті, основні сили армії Ротмістрова (понад 360 з 760 наявних на 12 липня) рушили в лобову атаку на позиції елітної, але вже пошарпаної німецької 1 тд СС “Лейбштандарт А.Г.”, яка в 3,5 рази поступалася в силах “червоним”.
Втрати за 12-13 липня і в живій силі, і в техніці виявилися 10:1 на користь німців. Сукупно в усій 5 гв. ТА спалено чи пошкоджено 450 танків ціною 43 німецьких, з яких лише 2 були безповоротними втратами. З відомої тріади “тигри-пантери-фердинанди” під Прохоровкою було в наявності лише 5 “тигрів”. “Пантери” були на іншій ділянці, а “фердинандів” взагалі не було на південному фасі Курської дуги. Однак, тут на боці німців воювала танкова рота, озброєна 8 трофейними Т-34.
Прохорівський бій був лише однією з багатьох подій що змусили німців до 14 липня перейти до оборони по всьому фронту. Переломним моментом ані битви, ані війни цей бій вважати не варто.
(фото beutepanzer.ru)