30 вересня 1949 року ВПС Сполучених Штатів Америки та Об’єднаного Королівства виконали останні з 278228 вильотів з метою постачання населення Західного Берліну в умовах радянської блокади наземних шляхів сполучення. Ще кілька тисяч додали Австралійські ВПС. Всього за 15 місяців, починаючи з 26 червня 1948 року, вони доставили до обложеного міста 2 млн 326 тис. 406 т життєво необхідних вантажів, піднявши щоденне постачання з 3,5 тис. т початкових сподівань до 12 тис. т у найбільш інтенсивні дні існування “повітряного мосту”. Загальні витрати на пдтримання повітряного постачання Західного Берліну склали від 224 до 500 млн. $ (від 2,44 до 5,44 млрд. сучасних доларів США, з урахуванням інфляції за 70 років).
Встановлення повної радянської блокади союзних зон окупації Берліну 24 червня 1948 року було черговим помітним кроком ескалації Холодної війни. Однак колишні “західні союзники” використали свою повітряну міць для налагодження постачання попри всі заборони. У хід пішли всі наявні транспортні літаки, від найновіших, породжених “суперфортецями” С-54 до безнадійно старих Ю-52.
Уже в липні 1948 року з’явилася традиція скидати на імпровізованих парашутах перед посадкою цукерки та інші солодощі, які підбирали діти, що завжди оточували аеродром Темпельгоф. Тому повітряних перевізників швидко почали називати “шоколадними” або “родзинковими бомберами”. Але попри таку славу, дві третини повітряних вантажів складало банальне вугілля, необхідне для щоденного опалення будинків, особливо зимовими місяцями.
Кілька аварій призвели до вдосконалення повітряного розкладу і ретельного планування вильотів, а великим літакам почали віддавати перевагу, бо помітили, що обслуговування втричі менших С-47 займало стільки ж часу, що й нових С-54. Пілотам заборонили відходити від літаків до міста, а для розваги почали підганяти до смуг “джипи”, переоблаштовані у снек-бари.
12 травня 1949 року радянське керівнцтво здалося і поновило наземне сполучення Західної Німеччини з Західним Берліном. Але союзники продовжували нарощувати запаси в місті протягом наступних місяців, аби створити недоторканий запас критично важливих ресурсів, і лише 30 вересня припинили централізоване повітряне вантажне сполучення.