10 листопада 1444 року відбулася одна з найбільших подій епохи хрестових походів – битва під Варною. Король Польщі та Угорщини Владислав ІІІ, інспірований угорським полководцем Яношем Гуньяді, порушив перемир’я та очолив хрестовий похід проти Османської імперії
Формальним приводом порушити перемир’я була передача престолу старим султаном Мурадом ІІ своєму амбітному синові Мехмед ІІ. Мета походу була вельми благородна – зменшення впливу турків на Балканах і порятунок грецького Константинополя від небезпеки захоплення мусульманами. Однак справи йшли набагато гірше ніж очікувалося – хрестоносне військо опинилося в пастці на болгарському чорноморському узбережжі. 10 листопада воно прийняло останній бій проти переважних сил турок-османів. Християни були винищені майже повністю, загинув і сам король Владислав ІІІ, який у польській традиції отримав прізвисько “Варенчик”. Яношу Гуньяді пощастило врятуватися і його політична кар’єра продовжиться.
Побічним наслідком жахливої поразки і смерті короля стало реальне об’єднання Польщі та Литви під владою великого князя Литовського з тої ж династії Ягеллонів – Казимира Ι, який 1447 року став водночас і польським королем під номером “IV”. Він керуватиме обома державами, а також українськими землями в їх складі, цілих півстоліття – до 1492 року.