8 січня 1991 року Москва здійснила спробу скинути владу Литви і повернути країну під свій вплив. Протистояння тривало тиждень і завершилось поразкою Кремля.
За десять місяців до того, Литва взяла курс на державну незалежність. У республіці обрали парламент. Більшість у ньому склали представники литовського демократичного руху “Саюдіс”. 11 березня 1990 року новообраний парламент країни ухвалив Акт “Про відновлення незалежної Литовської держави”. Вільнюс повернув самостійність, яку втратив у 1940-му році після окупації Радянським Союзом, яка була проведена за домовленістю з Третім Рейхом.
Після відновлення незалежності, більшість литовців спалили свої військові квитки, солдати самовільно залишали частини. Місцеві представники радянської номенклатури, які були проти виходу Литви зі складу СРСР, залишились без підтримки армії.
У відповідь, Кремль почав економічну блокаду Литви: припинилося завезення нафтопродуктів та було обмежено постачання газу. Деякі підприємства залишилися без сировини і майже 14 тис. людей втратили роботу. Посилився дефіцит товарів і зросли ціни.
На цьому тлі, у республіці активізувалась прорадянська партія “Единство” та радянські ветерани Другої світової війни. Вони виходили на вулиці, співали “Катюшу”, вигукували: “Фашисти!” та “Геть литовців!”
8 січня 1991-го року Кремль відправив до Вільнюса спецпідрозділ “Альфа” КДБ СРСР та 76-ту повітряно-десантну (псковську) дивізію. “Нікуди ви не дінетесь, нікуди ви не підете!” – погрожував тоді президент СРСР Михайло Горбачов голові Верховної Ради Литви Вітаутасу Ландсберґісу.
У відповідь, спікер парламенту закликав литовців не боятися і відстоювати молоду державу. Через три дні після вторгнення, 11 січня 1991 року радянські війська та спецпризначенці встановили контроль над вільнюським Будинком друку, аеропортом та іншими ключовими об’єктами. Вільнюс направив до Москви ноту протесту, у той час, як тисячі мешканців столиці зайняли місце на барикадах навколо будівлі парламенту. Серед них були й українці, які приїхали підтримати опір Кремлю. Радянські війська не наважились йти на штурм барикад біля парламенту. Натомість, спробували захопити телевізійний центр. Почалися криваві зіткнення.
Внаслідок протистояння біля телевежі у Вільнюсі загинуло 14 литовців та один боєць радянської “Альфи”. Поранення отримали близько 800 людей. Радянським військам вдалося захопили телецентр, але незалежне мовлення Литви продовжило свою діяльність у Каунасі. Невдовзі ретрансляцію програм почав проводити один з каналів Швеції. Завдяки цьому, про ситуацію у Литві стало відомо у всьому світі. Зарубіжна спільнота рішуче засудила дії радянської влади.
Горбачов почав заперечувати свою причетність до вторгнення, начебто він не знав про дії радянської армії в Литві. У Москві 14 січня 1991 року відбувся мітинг на підтримку литовців під гаслами: “Горбачов — вбивця!” та “Пробач нас, Литва!”. На мітингу зібралося близько півмільйона людей – найбільше за весь час “перебудови”.
За деякий час, зарубіжні країни почали визнавати незалежність Литовської республіки, а за півроку розпався Радянський Союз. Відтак, повстання литовських громадян проти московського вторгнення, стало вагомим внеском, який прискорив знищення “імперії зла”.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.