Павло Крицький став відповідальним за розвиток повітроплавання в Україні у грудні 1918 року. Був тоді такий напрямок у військовій справі. Передбачав ведення аеророзвідки за допомогою повітряних куль та аеростатів. Вони піднімалися у небо, екіпаж збирав дані та коригував вогонь артилерії за допомогою дротового зв’язку.
Родоначальник української аеророзвідки з’явився на світ 15 листопада 1868-го у селі Мала Дівиця – нині Прилуцький район Чернігівської області. Його сім’я походила із козацької старшини. Після гімназії, Павло навчався на фізматі Київського університету. Покинув на третьому курсі, бо вирішив стати військовим. Закінчив військово-училищні курси, офіцерську військово-електротехнічну школу та офіцерську повітроплавну школу.
Фото: “Історична правда”
На початок Першої світової війни він вже був командиром авіаційної роти. Через рік став командиром повітроплавної роти, яка базувалась у Модлинській фортеці біля Варшави. У серпні 1915-го її захопили німці і Павло Крицький потрапив у полон.
Вийшов на волю у 1918 році і повернувся в Україну. Став помічником командира науково-повітроплавного загону, а з часом очолив повітроплавне управління Головного інженерного управління Військового міністерства Української Держави.
Після переходу влади в Україні від гетьмана до Директорії УНР, залишився відповідальним за повітроплавство. У підпорядкуванні Крицького були Чернігово-Волинський, Києво-Полтавський та Харково-Катернославський повітроплавні загони. Він взявся за формування нових авіаційних частин.
“Висліджував найменші ворожі рухи”
Саме Крицький зміг першим забезпечити бойове застосування повітроплавства для потреб Армії УНР. Він спромігся зробити це в дуже складних умовах, бо бракувало кадрів і техніки.
Коли довелося залишити територію УНР, інспектор повітроплавства зміг зберегти 1/3 повітроплавного флоту і перевести його у склад Української галицької армії. Так виник 1-й повітроплавний дивізіон УГА у складі 57 вояків. Вони разом із аеростатами брали участь у бойових діях упродовж весни-літа 1919 року.
“Зорець, що підносився бальоном до 500 м. угору, видів, як на долоні позиції свого відтинку, та висліджував найменші ворожі рухи. Це дуже неподобалося ворогові й тому він почав уже від першої хвилі обстрілювати наші бальони”, – згадував сотник УГА Рудольф Земик.
Фото: “Історична правда”
Павло Крицький був інтернований на територію Польщі, займав військові посади в українському уряді в екзилі. Потім рік жив у Львові і працював інженером.1925-го перебрався до Праги, де став асистентом-лаборантом при кафедрі фізики Українського педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова.
Помер 18 грудня 1945 року в Празі і був похований на Ольшанському цвинтарі.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.