Українські військово-повітряні сили зародилися під час революції у 1917 році. Зокрема, тоді виникли 1-й Український армійський авіазагін та 1-й Український гарматний авіазагін.
Станом на січень 1918-го у реєстрі управління авіації знаходилось 188 літаків 26 моделей. Найпоширенішими були винищувачі Nieuport, розвідники Voisin та “Анадіс”.
Під час нападу більшовиків на Київ, на захист міста став авіазагін, який базувався на аеродромі Пост-Волинський. Українська авіація щоденно бомбардувала артилерію Муравйова, що з лівого берега Дніпра обстрілювала місто. Ціллю літаків була і залізнична станція Дарниця, де стояли більшовицькі бронепотяги.
Фото: Андрій Харук “Крила України”
“Завідуючим авіаційною справою Української Народної армії” тоді був підполковник Віктор Павленко. На ньому лежали обов’язки організації українських військово-повітряних сил.
Він був добре відомим авіатором у тодішніх військових колах. Народився Віктор Павленко 22 листопада 1886-го в українській сім’ї на Харківщині. У Чугуївському піхотному училищі захопився авіаційним спортом. Закінчив Севастопольську авіашколу і став військовим льотчиком.
Фото: Андрій Харук “Крила України”
За повітряні бої під час Першої світової війни був нагороджений Георгіївською зброєю. З кінця 1916 року займав престижну посаду начальника повітряної охорони імператорської ставки в місті Могилів у Білорусі.
Після Лютневої революції покинув службу і активно включився в український військовий рух. На Першому Всеукраїнському військовому з’їзді у Києві його обрали до складу Українського генерального військового комітету та Ради військових депутатів.
Очолив Київський військовий округ. Брав участь у формуванні двох сердюцьких дивізій – гвардії тодішнього українського війська. За це його розкритикували соціалісти, які були в уряді. Командуючого з посади звільнили, а частини розпустили.
Фото: Андрій Харук “Крила України”
Від листопада 1918-го до грудня 1920 року Павленко був командуючим авіацією Армії УНР. Тоді Повітряний флот складався з шести авіазагонів (22 літаки) і повітроплавного дивізіону (чотири прив’язні аеростати). Особовий склад налічував 627 військовослужбовців.
Після поразки Української революції, Віктор Павленко створив авіаційну школу у польському місті Бидгощ. В ній навчалось 50 українських військових авіаторів.
в авіашколі в Бидгощі, 1921 рік. Фото: Андрій Харук “Крила України”
авіації у Бидгощі. Фото: Андрій Харук “Крила України”
До 1926-го жив у еміграції, а тоді перебрався на Кубань. Працював сторожем у колгоспі. У 1932 році помер від голоду.
У грудні 2020-го 12-тій окремій бригаді армійської авіації присвоїли почесне звання “імені генерал-хорунжого Віктора Павленка”. Також на його честь назвали вулицю в Солом’янському районі Києва.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.