120 років тому почався найвідоміший погром в історії російської імперії

На Великдень 6 (19) квітня 1903 року після повідомлень у чорносотенній газеті «Бесарабець» про ритуальне вбивство у Дубосарах 14-річного хлопчика православне населення м. Кишиньова, з мовчазної згоди російської поліції, розпочало масовий погром єврейських осель, що супроводжувалися вбивствами і ґвалутваннями. За три дні погрому було вбито 49 і  покалічено 586 осіб, пошкоджено до 1500 будинків, що становило близько третини житлового фонду губернського міста Бесарабії.

Причиною погрому були стійкі антисемітські уявлення серед православного населення імперії – так званий «кривавий навіт» – підозри та звинувачення євреїв у ритуальних вбивствах, оскільки, мовляв для замішування тіста для маци на іудейську Паску потрібно використати кров християнської дитини. Ультранаціоналістичні російські  газети радо підхоплювали ці чутки, представники влади як правило негласно підтримували їх поширення. Згадана газета «Бесарабець» поширювала безпідставні чутки, про те, що хлопець був знайдений з зашитим ротом і зіницями очей, і вмер через надмірну втрату крові. Насправді ознаки проведення ритуалів були відсутні, а справжнім вбивцею згодом виявився дядько хлопця.

Обставини Кишинівського погрому швидко стали відомі всьому світу і суттєво зіпсували імідж росії на міжнародній арені, а також сприяли критиці самодержавної влади всередині імперії.

Цього ж дня 106 років тому, 6(19) квітня 1917 року, у Києві почав роботу Всеукраїнський національний конгрес. Він офіційно оголосить мету українського національного руху – домагатися національно-територіальної автономії України, при цьому перші організаційні кроки мали бути зроблені ще до запланованих Всеросійських установчих зборів, які мали б визначити конституційний лад оновленої російської держави. 

Конгрес переобрав склад Української Центральної Ради, де факто зробивши її представницею всієї української громадськості. За напучуванням Конгресу, УЦР мала домагатися повноважень Крайової ради, яка була б офіційним державним органом для всіх українських губерній, підпорядкованим Тимчасовому Урядові в Петрограді.