17 жовтня 1912 року Болгарія, Сербія і Греція оголосили війну Османсьій імперії – за прикладом Чорногорії, яка зробила це ще 8 жовтня. Подальші бойові дії наступних трьох місяців швидко отримають назву “Перша Балканська війна”, а загалом конфлікт на Балканах з перервами триватиме до 1918 чи навіть 1922 року.
Регіон був на межі “гарячої війни” вжее з 1908 року, з початку молодотурецької революції та анексії Боснії Австро-Угорщиною. У 1911 році почалася італо-турецька війна, і балканські країни вирішили скористатися моментом, визволити з-під “османського ярма” Македонію, європейську частину імперії. Навесні 1912 року чотири балканські країни з цією метою уклали низку двосторонніх угод, сформувавши Балканську лігу. Остаточний привід до війни дало албанське повстання влітку й поступки йому османського уряду.
Бойові дії розгорталися блискавично. За місяць османські армії в Європі були розбиті, болгарські війська вийшли до околиць Константинополя. Серби захопили Скоп’є, а греки – Фессалоніки. Бої тривали зі звичною для Балкан жорстокістю по відношенню до цивільного населення. 3 грудня було підписано перемир’я, але через молодотрецький заколот у січні, бої продовжилися, так само невдалі для турків.
Лондонський мир 30 травня 1913 року засвідчив втрату практично всіх османських володінь у Європі. Однак уже наступного дня було укладено антиболгарську угоду, а 30 червня сама Болгарія почала війнц з колишніми союзниками. Сербія та Греція, тепер спільно з Туреччиною та Румунією, завдали поразки “братушкам” вже до кінця липня,Ю і наступний мир визначив звичні балканські кордони, які подаються на картах Першої світової війни.
З місцевої точки зору Перша світова війна 1914 – 1918 років була “Третьою Балканською війною”. Мир тривав лише близько року перед Сараєвською кризою, і вступ до війни Болгарії на боці Центральних держав пояснювався виключно її бажанням взяти реванш у Сербії за приниження 1913 року. Уже по завершенню війни грецько-турецький конфлікт продовжиться в Малій Азії у 1919 – 1922 роках.
(фото з відкритих джерел)