6 квітня 1918 року після трьох тижнів кривавих боїв за місто Тампере, його 14-тисячний «червоний» гарнізон підняв білий прапор над вежею Пійніккі, оголосивши про свою капітуляцію перед 16-тисячною «білою» фінською армією. Тим самим вирішальна битва Громадянської війни завершилася перемогою антибільшовицьких сил. Уже 16 травня у Хельсінкі відбудеться військовий парад, очолений маршалом Манергеймом, а «Фінська Соціалістична Робітнича Республіка» опиниться на звалищі історії.
У ході багатоденних боїв за Тампере загинуло до 820 «білих» і близько 1 тисячі «червоних» бійців, але ще до 1 тисячі «червоних», серед них – близько 200 росіян, було страчено під час зачистки міста від червоногвардійців. У цьому аспекті перебіг Громадянської війни віддзеркалював події в росії. «Білий терор» був відповіддю на «червоний терор», майже синхронною акцією якого була страта кількох десятків «білих» заручників у Виборзі в тому ж квітні 1918 року. Всього сучасними фінськими дослідниками стверджується про не менше ніж 1424 жертви «червоного» і 7370 – «білого» терору, вбиті за час Громадянської війни.
Після кількамісячного існування під м’яким контролем німецького командування (до завершення Першої Світової війни в листопаді 1918 року), фіни спромоглися подолати соціальні наслідки громадянської війни, провівши демократичні вибори і прийнявши конституцію в липні 1919 року. Тартуський мир, підписаний у жовтні 1920 року, означав також визнання незалежної Фінляндії з боку радянської росії, але як показали подальші події, московська повага до фінського суверенітету протрималася менш ніж 19 років до чергового акту агресії сталінського СРСР.
Цього ж дня 106 років тому, 6 квітня 1917 року, США оголосили війну Німеччині, тим самим вступивши у Першу Світову війну. Протягом попередніх років виступ у війні на боці Антанти не здавався повністю очевидним, але до цього рішення Президента і Конгрес підштовхнуло спочатку затоплення німецьким підводним човном лайнера «Лузітанія» у 1915 році, а згодом оголошення Нмеччиною необмеженої підводної війни на початку 1917 року, від чого мало постраждати комерційне судноплавство під американським прапором. Нарешті, роль casus belli відіграло викриття так званої «ноти Цімермана», якою Німеччина обіцяла підтримку Мексиці в разі її виступу війною проти США.
Вступ США у війну на боці Антанти виявився вельми вчасною «заміною на полі», оскільки розвиток революції в росії вже за кілька місяців позбавить її спроможності виконувати свої коаліційні зобов’язання. Разом з тим, США не поспішали занурюватися в конфлікт «з головою» – формально стан війни з Австро-Угорщиною буде запроваджено лише в грудні 1917 року, а Туреччина та Болгарія так і не дочекалися оголошення війни до моменту перемир’я з Антантою.