3 (16) липня 1917 року Українська Центральна Рада проголосила свій Другий Універсал. Він був результатом тривалих перемовин з російським Тимчасовим урядом задля залагодження кофлікту, що виник місяцем раніше через непоступливість Петрограда в українському питанні.
Другий Універсал мав компромісний характер. Центральна рада засуджувала самочинне проголошення автономії України до Установчих Зборів, тобто припиняла дію Першого Універсалу. Але ці перші кроки на шляху до автономії визнавалися загальноросійською владою. Крайовий український уряд – Генеральниий Секретаріат – офіційно підпорядковувався Петрограду. Тимчасовий уряд видав узгоджену з українцями постанову “Про національно-політичне становище України”. Такий крок сприйняли не всі міністри й петроградський уряд “перезавантажився”. Сталося це якраз на тлі хвилювань через провал наступу в Галичині; більшовики зробили першу спробу захопити владу в столиці колишньої імперії.
В самій Україні також було незадоволених цим “відступом” Центральної Ради. В ніч проти 5 липня в Києві почався збройний “виступ полуботківців”, ідейним керівником яких був Микола Міхновський. Повсталі козаки воліли допомогти Центральній Раді скинути російське ярмо і проголосити справжню самостійність. Натомість УЦР виступила у згоді з командуванням Київського військового округу і до 7 липня спромоглася заспокоїти та роззброїти козаків-самостійників. Декількох з них було вбито солдатами військ КВО у процесі перемовин.